За способом конструювання розпізнають три види таких санкцій: відносно визначені санкції з максимумом покарання ; відносно визначені санкції з мінімумом покарання ; відносно визначена санкція з максимумом і мінімумом покарання .

В залежності від опису ознак складу конкретного злочину розрізняються чотири види диспозиції: проста, описова, відсильна, бланкетна.

Т. В. Кленова визначає кримінально-правові норми як законодавчо оформлені правила правомірної поведінки, що відрізняються особливою імперативністю вираження державної волі та тим, що призначені для регулювання відносин між громадянами та державою в особі правозастосовчих органів, пов’язаних з фактами кримінально-протиправного діяння, покарання, а також звільнення від кримінально-правової відповідальності та покарання.

Санкція  – це та частина норми, яка вміщує вказівку на конкретні види і міри покарання за скоєне передбаченого диспозицією злочину. Санкція як структурна частина статті Особливої частини КК України використовується для визначення виду і розмірів покарання. Санкції бувають двох видів: відносно визначені та альтернативні. 

Диспозиція  – це та частина норми, де називається, вказується або описується діяння, за скоєння яких передбачена конкретна міра покарання. В залежності від опису ознак складу конкретного злочину розрізняються чотири види диспозиції:  проста,  описова,  відсильна,  бланкетна.

Традиційно до структури будь-якої правової норми відносяться гіпотеза (в якій зазначається, за яких обставин норма вступить у дію), диспозиція (у якій формулюється правило поведінки, права і обов’язки) та санкція (у якій встановлюються заходи державного примусу, що застосовуються при її порушенні). 

Основне місце серед джерел в кримінальному праві посідає Кримінальний кодекс України. КК України – це нормативний акт, прийнятий Верховною Радою України, який містить систему взаємопов’язаних і взаємоузгоджених кримінально-правових норм. Чинним на сьогодні є КК України, прийнятий 5 квітня 2001 р., який вступив у законну силу 1 вересня 2001 р. 

Під джерелами кримінального права слід розуміти явища, в яких містяться норми права, прийняті спеціальним суб’єктом, які мають конкретну загальноприйняту і загальнообов’язкову форму, визнану державою, і здатні регулювати кримінально-правові відносини. Джерелами кримінального права є:  1) Конституція України;  2) Кримінальний кодекс України;  3) Рішення Конституційного Суду України;  4) Постанови Пленуму Верховного Суду України  та Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних i

Основна функція кримінального права як галузі права  — це охоронна функція , оскільки воно охороняє властивими йому заходами ті суспільні відносини, що регулюються іншими галузями права (ст. 1 «Завдання Кримінального кодексу України» КК України). Ці галузі права, регулюючи певні суспільні відносини, сприяють їх розвиткові і реалізації, кримінальне ж право охороняє ці відносини від злочинних посягань на них.

«Nullum crimen sine lege» — немає злочину без вказівки на це у законі, тобто йдеться про те, що тільки кримінальний закон визначає, яке суспільно небезпечне діяння є злочином. У свою чергу, кримінальна відповідальність і покарання можливі тільки за те конкретно вчинене особою діяння, що передбачене як злочин в Особливій частині КК України.