Реклама від Google

Реклама від Google


Категорія: Право Європейського Союзу (Лекції)


4. Принципи права Європейського Союзу


Принципи права ЄС встановлюють загальний правовий режим типу європейської інтеграції та її організаційно-правові основи.

Вони являють собою, як правило, договірні, багатосторонні, безстрокові, загальнорегулятивні, імперативні норми, що мають вищу юридичну силу.

Таким чином, принципи права Європейського Союзу – це приписи установчого характеру, які визначають суть, зміст і порядок застосування норм правової системи ЄС.

Тому у праві Європейського Союзу існує своя власна, властива йому сукупність принципів. Деякі з них схожі з принципами інших правових систем (внутрішньодержавного і міжнародного права), а деякі мають особливу юридичну природу.

Усі принципи права Європейського Союзу можна поділити на декілька груп, які різняться за своїм призначенням і сферою дії:

  1. принципи верховенства і прямої дії права Європейського Союзу, що визначають його співвідношення з правовими системами держав-учасниць;
  2. загальні принципи права – початкові засади правового регулювання, які діють в усіх сферах відання Союзу і властиві також іншим демократичним правовим системам;
  3. спеціальні принципи права Європейського Союзу, що мають силу у рамках окремих галузей або сфер його правового регулювання;
  4. принципи діяльності Європейського Союзу, які визначають порядок реалізації Євросоюзом наявної у нього компетенції.

Принцип верховенства права Європейського Союзу означає, що норми цієї правової системи мають вищу юридичну силу, ніж правила, встановлені у рамках держав-учасниць.

Іншими словами, у разі невідповідності (колізії) між законом або іншим джерелом національного права, з одного боку, і джерелами права Європейського Союзу - з іншого, слід керуватися останніми. Протиріччя між приписами Європейського Союзу і його державами-учасницями найчастіше виявляються в національних судах при розгляді конкретних справ. У подібних обставинах судові органи повинні віддавати пріоритет Договору про ЄС, регламенту, директиві, іншому джерелу права Євросоюзу, при необхідності "відкладаючи внутрішньодержавний закон в бік" внутрішньодержавний акт який їм суперечить. Якщо національний суд зазнає труднощі або виникають сумніви, він може припинити судовий розгляд і направити преюдиціальний запит до Суду Європейських спільнот.

Принцип прямої дії означає, що право Європейського Союзу наділяє суб'єктивними правами і обов'язками не лише держав-учасниць, але і безпосередньо фізичних й юридичних осіб. Останні можуть обґрунтовувати свої вимоги в національних судах, "безпосередньо" посилаючись на статті установчих документів або правових актів Євросоюзу.

При цьому в доктрині і судовій практиці розрізняються два види прямої дії - горизонтальну і вертикальну:

а) горизонтальна пряма дія - це пряма дія в "горизонтальних" правовідносинах, тобто відносинах між приватними особами (наприклад, зобов'язання з договору між двома підприємствами-контрагентами);

б) вертикальна пряма дія - пряма дія у відносинах "індивід - влада", тобто в правовідносинах між приватними особами і державними органами та установами.

Загальні принципи права виражають основоположні цінності, якими Євросоюз повинен керуватися у своїй правотворчій і правозастосовній діяльності.

Як загальні принципи права Співтовариства вони були сформульовані в рішеннях Суду Європейських Співтовариств. Останній, у свою чергу, відштовхувався від принципів, напрацьованих в правових системах держав-учасниць (починаючи з римського права), а також в міжнародному публічному праві.

У різні роки як загальні принципи Судом, зокрема, були проголошені:

- обов'язковість дотримання основних прав особи і самі ці права (наприклад, дотримання права власності як загальний принцип права Співтовариства). Таким чином Суд заповнював прогалини в установчих договорах, які і в початковій, і в діючій редакції не містять повноцінного "білля про права";

- процесуальні права і гарантії стосовно справ, що розглядаються наднаціональними інститутами (наприклад, при накладенні Комісією штрафів на підприємства, що порушують законодавство ЄС про конкуренцію): право на захист, конфіденційність спілкування з адвокатом, право бути заслуханим, тощо;

- принцип правової визначеності, або правової безпеки, згідно з яким законодавство ЄС має бути зрозумілим і передбачуваним для усіх суб'єктів. Даний принцип, зокрема, не дозволяє надавати зворотну силу діям, які погіршують стан осіб в порівнянні з діючим правовим регулюванням.

Спеціальні принципи права - це принципи, які діють у межах окремих сфер правового регулювання Європейського Союзу.

З урахуванням того, що історично першою сферою інтеграції у рамках Співтовариств служила економіка, найбільш важливими серед спеціальних принципів є принципи, що визначають правовий режим внутрішнього ринку ЄС: принципи свободи руху товарів, осіб, послуг і капіталів. Кожен з названих принципів закріплює комплекс суб'єктивних прав фізичних і юридичних осіб (передусім, підприємств), тому їх часто означають терміном "свободи": свобода руху товарів, капіталів, послуг, тощо.

Існують також принципи обмеженої сфери дії: принципи бюджетного права, наприклад принцип збалансованості прибуткової і витратної частини союзного бюджету (ст. 268 Договорів про ЄС); принципи екологічного права, наприклад принцип "забрудник платить" (ст. 174 Договори про ЄС); принципи продовольчого законодавства Співтовариства, наприклад "принцип обережності".

Принципи діяльності Європейського Союзу - це основні начала, які спрямовані на регулювання функціонування цієї організації.

Найбільш важливі з цих принципів закріплені в Договорі про заснування Європейської спільноти (ст. 5):

  • принцип законності, відповідно до якого діяльність Співтовариства і Союзу в цілому повинна здійснюватися у рамках повноважень і цілей, зафіксованих в установчих документах організації;
  • принцип субсидіарності вимагає від Співтовариства утримуватися від втручання в ті питання, які держави-учасниці можуть ефективно вирішувати самостійно, власними зусиллями. Принцип субсидіарності, однак, не поширюється на сфери, віднесені до виняткової компетенції ЄС;
  • принцип пропорційності, згідно з яким дії Співтовариства повинні суворо відповідати (бути "пропорційні") його цілям.


Категорія: Право Європейського Союзу (Лекції)
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Ctrl + Enter