Розгляд справи про адміністративне правопорушення

17.3 Розгляд справи про адміністративне правопорушення

Одержавши матеріали справи про адміністративне право­порушення,
конкретний компетентний орган (посадова особа) адміністративної юрисдикції, що
визначені у статтях 218—244 КУпАП, ст. 386 МКУ, іншими законами
України, здійснює офіційне вирішення справи та дає правову оцінку діям право­порушника.

На цій стадії орган (посадова особа) вивчає: протокол про
адміністративне правопорушення; пояснення особи, що притя­гається до
адміністративної відповідальності; пояснення потер­пілих, свідків, якщо вони є;
висновки експерта, спеціаліста, показання технічних приладів, речові докази;
протоколи про вилучення речей і документів та інші матеріали, що містяться у
справі. Вивчення зазначених матеріалів справи дає змогу орга­ну (посадовій
особі) на етапі підготовки справи до розгляду вирішити такі питання:

1) чи належить до його компетенції розгляд даної
справи;

2) чи правильно складено протокол
та інші матеріали спра­ви про адміністративне правопорушення;

3) чи сповіщено осіб, які беруть
участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду;

4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали;

5) чи підлягають задоволенню
клопотання особи, яка при­тягається до адміністративної відповідальності,
потерпілого, їх законних представників і адвоката.

Справа про адміністративне правопорушення розглядаєть­ся відкрито, крім
випадків, коли це суперечить інтересам охо­рони державної таємниці (ст. 249
КУпАП). Справа здебільшого розглядається за місцем вчинення правопорушення (ст.
276 КУпАП). Лише окремі правопорушення, пов’язані з правилами дорожнього руху,
можуть також розглядатися за місцем обліку транспортних засобів або за місцем
проживання порушників. Тому у випадках, коли законом передбачена альтернативна
під­судність, питання про те, до якого суду надсилати протокол про
адміністративне правопорушення, вирішується відповід­ним органом внутрішніх
справ.

За місцем проживання порушника розглядаються справи, які підвідомчі
адміністративним комісіям.

Справи, пов’язані з придбанням самогону та розпиванням спиртних напоїв
у громадських місцях, розглядаються за міс­цем їх вчинення або за місцем
проживання правопорушника, а справи про порушення митних правил розглядаються
за міс­цезнаходженням митного органу, в зоні якого вчинено право­порушення.

Розгляд справи розпочинається з оголошення складу коле­гіального
органу, тобто складу адміністративної комісії чи ви­конкому сільської,
селищної, міської ради або представлення посадової особи, яка розглядає дану
справу. Головуючий на засіданні колегіального органу або посадова особа, які
розгля­дають справу, оголошують, яка справа підлягає розгляду, хто притягається
до адміністративної відповідальності, роз’яснює особам, які беруть участь у
розгляді справи, їх права та обов’язки. Після цього оголошується протокол про
адміністра­тивне правопорушення.

На засіданні заслуховуються особи, які беруть участь у роз­гляді
справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. У разі участі в розгляді
справи прокурора заслуховується його висновок.

Засідання колегіального органу (адміністративної комісії, виконкому
сільської, селищної, міської ради) у справі про ад­міністративне правопорушення
оформляється протоколом, в якому зазначаються: дата і місце засідання;
найменування і склад органу, який розглядає справу; зміст справи, що розгля­дається;
відомості про явку осіб, які беруть участь у справі; пояснення осіб, які беруть
участь у розгляді справи, їх клопо­тання і результати їх розгляду; документи і
речові докази, до­сліджені при розгляді справи; відомості про оголошення прий­нятої
постанови і роз’яснення порядку та строків її оспорення. Протокол засідання
колегіального органу підписується на засі­данні й секретарем цього органу.

Законодавець не встановлює ведення протоколу при роз­гляді справи
уповноваженою посадовою особою, оскільки дані відображаються в постанові у
справі. Проте фіксація розгляду справи про адміністративне правопорушення у
такому проце­суальному документі була б незайвою, адже не всі дані (інфор­мацію,
відомості) про порушення можливо включити до опи­сової частини постанови у
справі.

Під
час розгляду справи орган (посадова особа) з’ясовує:

1) чи було вчинено
адміністративне правопорушення;

2) чи
винна дана особа в його вчиненні;

3) чи
підлягає вона адміні­стративній відповідальності;

4) чи
є обставини, що пом’якшують чи обтяжують відповідальність;

5) чи
завдано майнову шкоду;

6) чи є підстави для передачі
матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської
організації, трудового колективу;

7)
інші обставини, що мають значення для правиль­ного вирішення справи.

Якщо при розгляді справи орган (посадова особа) дійде висновку, що у
порушенні є ознаки злочину, він передає ма­теріали прокурору, органу досудового
слідства або дізнання (ст. 253 КУпАП).

Загальний строк розгляду справи встановлений в п’ятнадцять днів з дня
одержання органом (посадовою особою), правомоч­ним розглядати справу, протоколу
про адміністративне право­порушення та інших матеріалів справи (ст. 277 КУпАП),
а деякі правопорушення розглядаються й в більш скорочені строки — одна доба,
три-, п’яти- і семиденний строк. Наприклад, пору­шення порядку обігу
наркотичних засобів або психотропних речовин без мети збуту в невеликих
розмірах; незаконні посів та вирощування снодійного маку чи конопель; незаконне
пере­тинання державного кордону, дрібне хуліганство, неповага до суду тощо
розглядаються протягом доби. У триденний строк розглядається незаконна
торговельна діяльність, порушення законодавства про вибори Президента України і
народних де­путатів та ін. У п’ятиденний строк розглядаються справи про дрібне
викрадення чужого майна, виготовлення, зберігання са­могону та апаратів для
його вироблення тощо. У семиденний строк розглядаються справи, пов’язані з
порушенням вико­ристання газу, ефективного використання паливно-енергетич­них
ресурсів.

Такі строки розгляду справ про адміністративні правопору­шення
характеризують адміністративно-деліктне провадження, з одного боку, як
оперативне реагування компетентного органу на вчинення правопорушення, а з
іншого боку, спонукають ор­ган (посадову особу) до вчасного, всебічного
розгляду справи і притягнення винної особи до адміністративної відповідальності
в строк, встановлений ст. 37 КУпАП, а саме протягом двох мі­сяців з дня
вчинення (чи виявлення) правопорушення або про­тягом місяця з дня прийняття
рішення про відмову в порушен­ні кримінально справи чи її закриття у разі
наявності в діях правопорушника ознак адміністративного проступку.

У процесі розгляду справи орган (посадова особа) зобов’язаний
встановити причини та умови, що сприяли вчи­ненню правопорушення, та внести до
відповідних органів про­позиції про вжиття заходів щодо усунення цих причин і
умов. Про вжиті заходи протягом місяця з дня надходження пропо­зиції повинно
бути повідомлено орган (посадову особу), який вніс пропозицію.

Підсумковим
процесуальним документом стадії розгляду справи про адміністративне
правопорушення мав би бути про­токол розгляду справи про адміністративне
правопорушення.

17.4 Винесення постанови у справі про
адміністративне правопорушення

Розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова
особа) відповідно до ст. 283 КУпАП виносить одну із таких постанов:

1) про накладення адміністративного стягнення;

2 про
застосування заходів впливу, передбачених ст. 24 КУпАП;

3) про закриття справи.

Про порушення митних правил митний орган або суд, що розглядає справу,
виносить одну з таких постанов (ст. 391 МКУ): 1) про проведення додаткової
перевірки; 2) про накла­дення адміністративного стягнення; 3) про закриття
прова­дження у справі; 4) про порушення кримінальної справи про контрабанду.
Отже, специфіка суспільних відносин у сфері митної справи накладає відбиток й
на розгляд правопорушень у цій сфері.

Постанова про закриття справи виноситься: а) при оголо­шенні усного
зауваження відповідно до ст. 22 КУпАП; б) при передачі матеріалів на розгляд
громадської організації чи тру­дового колективу відповідно до ст. 21 КУпАП; в)
при передачі матеріалів прокурору, органу досудового слідства чи дізнання
відповідно до ст. 253 КУпАП; г) за наявності обставин, перед­бачених ст. 247
КУпАП.

Усі реквізити постанови заповнюються розбірливим почер­ком, державною
мовою. Не допускаються закреслення чи ви­правлення відомостей, що заносяться до
постанови, а також внесення додаткових записів після того, як постанова оголоше­на
особі, щодо якої вона винесена.

{lang_content_nav} постанови та її форму врегульовано ст. 283 КУпАП. У ній
законодавець встановлює основні вимоги до постанови.

Разом із тим, практикою розгляду справ про адміністративні
правопорушення відпрацьовано і закріплено у підзаконних нормативних актах
органів адміністративної юрисдикції певну форму і зміст постанови у справі про
адміністративне правопо­рушення. Вона містить три частини: вступну, описову
(«Вста­новив»), резолютивну («Постановив»).

У вступній частині вказується число, місяць, рік і місце її винесення,
найменування органу, посада, прізвище та ініціали посадової особи, яка
розглянула матеріали адміністративно справи і винесла постанову, а також
вказуються відомості про особу, щодо якої розглядається справа. Зазначається повністю
без скорочень її прізвище, ім’я та по батькові, число, місяць і рік народження,
місце народження, фактичне місце проживан­ня особи на час вчинення
правопорушення, найменування під­приємства, установи, організації, де вона
працює або навчаєть­ся, і посада, вказується документ, який засвідчує особу.

В описовій частині («Встановив») вказується число, місяць, рік, час
вчинення правопорушення, прізвище та ініціали осо­би, яка його вчинила.
Викладаються обставини і суть вчинено­го правопорушення, встановлені при
розгляді справи, зазна­чається стаття КУпАП чи іншого закону України, яка
передба­чає відповідальність за дане адміністративне правопорушення, а також
результати заслуховування осіб, які беруть участь у роз­гляді справи, їх
пояснення і клопотання, прізвище, ім’я та по батькові, в якості кого бере
участь у розгляді справи.

У резолютивній частині («Постановив») вказується прий­няте у справі
рішення; про накладення адміністративного стяг­нення (якщо штраф, то вказується
сума в гривнях) чи про за­стосування заходів впливу, передбачених ст. 24 КУпАП,
або про закриття справи.

У резолютивній частині, якщо одночасно вирішується пи­тання про
відшкодування винним майнової шкоди (ст. 40 КУпАП), зазначається розмір шкоди,
що підлягає стягненню, порядок і строки її відшкодування. В ній міститься
вирішення питання про вилучені речі й документи, про їх конфіскацію у
встановленому порядку, повернення власнику або знищення, про що робиться
відповідний запис.

У постанові міститься вказівка про порядок її виконання та порядок і
строк оскарження.

Постанова виконавчого органу сільської, селищної, міської ради у справі
про адміністративне правопорушення приймаєть­ся у формі рішення.

Постанова колегіального органу (адміністративної комісії, виконавчого
органу сільської, селищної, міської ради) прий­мається простою більшістю
голосів членів колегіального орга­ну, присутніх на засіданні.

Постанова підписується посадовою особою, яка розглянула справу, а
постанова колегіального органу — головуючим на за­сіданні, секретарем цього органу.

Постанова оголошується негайно після закінчення розгля­ду
адміністративної справи. Копія постанови не пізніше трьох днів вручається або
надсилається особі, щодо якої цю постано­ву винесено.

Якщо копія постанови вручається особі, притягнутій до ад­міністративної
відповідальності, особисто, то в постанові вка­зується дата її вручення і
ставиться підпис правопорушника.

Копія постанови у той самий строк вручається або надси­лається
потерпілому, батькам неповнолітніх правопорушників або особам, що їх замінюють,
чи іншим заінтересованим осо­бам на їх прохання. У постанові зазначається дата
і ставиться підпис особи, яка її отримала.

Якщо копія постанови надсилається правопорушнику, по­терпілому чи іншим
заінтересованим особам поштою, то про це у постанові робиться відповідна
помітка і вказується дата направлення копії постанови.

Постанова
про накладення адміністративного стягнення з метою забезпечення громадського
осуду правопорушників може бути доведена до відома громадськості, власників
підпри­ємства, керівників установ і організацій у випадках та порядку,
встановлених ст. 286 КУпАП.