Бібліотека Studies працює за підтримки агентства Magistr.ua

Партія як політичний інститут

1. Поняття політичної партії

Термін
«партія» (від лат. pars – частина чого-небудь) використовувався ще до появи
самих політичних партій для позначення груп громадян, які представляють
інтереси певної частини населення і прагнуть до влади.

Сьогодні
в політологічній літературі існують найрізноманітніші визначення поняття
«політична партія» – це зв’язано, перш за все складністю структури даного
явища, різноманіття її функцій в суспільстві і т.д.

Політична
партія
– це зареєстроване згідно з
законом добровільне об’єднання громадян – прихильників певної
загальнонаціональної програми суспільного розвитку, що має своєю метою сприяння
формуванню і вираженню політичної волі громадян, бере участь у виборах та інших
політичних заходах.

Найбільш
поширеними є такі підходи:

1.
Класовий. Становлення партії пов’язується з виділенням великих соціальних груп
(класів), а самі партії є найбільш активною і організованою частиною
якого-небудь класу, що виражає його інтереси. (Маркс, Енгельс, Ленін). Сьогодні
цей підхід зустрічає найбільше критики.

2.
Ідеологічний. Ставлення партій пов’язується з виділенням груп, заснованих не
стільки на спільності соціально-економічного становища, скільки на спільності
поглядів. Сама ж партія, є групою людей, які визнають одну і ту ж ідею.

3. Інституційний.
Партія розуміється як організація, діюча в системі держави. (Дюверже).

4.
Функціонально-прагматичний. Становлення партій пов’язується з метою завоювання
влади, самі вони трактуються як групи людей, що ставлять перед собою завдання
приходу до влади. Саме даний підхід домінує в сучасній ідеології.

Основні ознаки політичної
партії:

  1. основна мета діяльності –
    завоювання і здійснення політичної влади в суспільстві;
  2. наявність детально
    розробленої політичної програми і статуту партії;
  3. наявність організованої
    структури на всіх рівнях;
  4. активна участь у виборчих
    кампаніях.

 

Місце партій у політичній системі суспільства  – вони є одним з найважливіших
компонентів політичного процесу суспільства. Як суб’єкт формування владних
відносин, партії великою мірою визначають характер і спрямування політичного
процесу, стратегію і тактику боротьби за владу, її утримання, політичну
стабільність суспільства. Завдяки політичним партіям здійснюється прямий та
зворотний зв’язок між суспільством і державою. Це важливий інститут
громадянського суспільства, завоювання й утримання влади, форма управління
суспільством, при якій боротьба партій за владу виступає як механізм
використання розбіжностей інтересів.

 

 

2. Функції політичних партій

Політичні
партії виконують дуже важливі, можна сказати, незамінні функції у політичному
житті.

– політичне представництво соціальних інтересів;

– розробка ідеології, політичних доктрин і програм;

– боротьба за оволодіння державною владою та участь у
її здійсненні;

– участь у розробці і здійсненні політичного курсу
держави;

– політична соціалізація — сприяння засвоєнню
індивідом певної системи політичних знань, норм і цінностей, залученню його до
політичної системи;

– формування громадської думки;

– активізація і інтеграція великих суспільних верств;

– артикуляція, тобто перетворення розмитих думок людей у конкретні
пакети вимог і їх озвучення та агрегація інтересів, тобто погодження вимог
певних верств населення, їх оформлення у політичні програми;

– політична соціалізація і формування суспільної думки;

– розробка політичної ідеології і програм розвитку суспільства;

– рекрутування у політичну еліту і висування лідерів; у багатьох
державах уряди і представницькі органи формуються з членів великих
політичних партій, а президенти і прем’єр міністри, як правило, очолюють
правлячі партії;

– мобілізація виборців на виборах;

3.
Типологія партій і партійних систем

Політична
партія
– це зареєстроване згідно з
законом добровільне об’єднання громадян – прихильників певної загальнонаціональної
програми суспільного розвитку, що має своєю метою сприяння формуванню і
вираженню політичної волі громадян, бере участь у виборах та інших політичних
заходах.

Політичні партії розрізняються
залежно від їхньої соціальної сутності, соціальної бази (особливостей тієї
спільноти, інтереси якої вони представляють), від сповідуваної ними ідеології,
поставлених цілей і тактичних пріоритетів, від принципів організації, побудови,
місця, яке вони посідають у політичній системі.

З огляду на соціальну базу
виділяють партії:

  • буржуазні;
  • дрібнобуржуазні;
  • селянські;
  • пролетарські
    тощо.

За ідеологічними особливостями
розрізняють партії:

  • консервативні;
  • ліберальні;
  • соціалістичні;
  • соціал-демократичні;
  • комуністичні;
  • клерикальні.

За ставленням до суспільних перетворень
виділяють:

  • реформаторські;
  • радикалістські;
  • консервативні.

Політичні партії, діючи у певному
суспільстві утворюють певну партійну систему, тобто систему відносин
суперництва та співробітництва між існуючими у суспільстві політичними
партіями.

У найбільш загальному вигляді партійна
система
– це сукупність зв’язків і відносин між партіями, які
претендують на володіння владою в країні.

Для визначення типу партійної
системи нерідко використовується кількісний критерій (одно-, дво- і
багатопартійні системи). До кількісного критерію часто додають такі показники,
як наявність або відсутність домінуючої партії або здатність до укладення
союзів, рівень загальності між партіями.

Багатопартійна система — це така система, де реальну боротьбу за владу веде декілька політичних партій.

Багатопартійні системи без монопольно панівної партії. За цієї форми багатопартійності жодна партія не
має у своєму розпорядженні абсолютної більшості у парламенті, а тому змушена
йти на різноманітні політичні союзи, щоб створити коаліційний уряд. (Бельгія,
Данія, Нідерланди та ін.)

Багатопартійні системи з монопольно панівною партією. За цієї форми абсолютна парламентська більшість
належить одній партії.

Двопартійні системи – характерною рисою є монопольне панування на політичній арені двох головних
партій, які поперемінно змінюють одна одну. Одна з цих партій виступає в ролі
правлячої, інша – опозиційної. Час від часу вони міняються місцями. Подібна
система створює серйозні перешкоди для формування інших партій.

Класичним зразком є двопартійна
система США. Більше ста років на політичній арені США монопольно панують дві
головні партії – Республіканська і Демократична.

Однопартійні системи існують у країнах з авторитарними політичними режимами, де багатопартійність
ліквідовано й установлено монополію однієї партії (Демократична Республіка
Конго, Камерун та ін.).

Система “двох з половиною
партій”
. Одна з двох провідних партій
країни, перемігши на виборах, може сформувати уряд, лише блокуючись з третьою,
менш сильною партією. Така модель існує в Німеччині.

 

 

4. Політичні партії: походження,
ідейні орієнтації, електорат

Вже в
античні часи (в Греції та Римі) існували своєрідні політичні утворення —
партії, які захищали інтереси окремих груп суспільства чи тимчасово
створювалися для підтримки окремих осіб.

Аналогічні
угруповання виникали й у період європейського Середньовіччя. Наприклад, відома
боротьба партій “чорних” (феодалів-нобілів) і “білих”
(багатих городян) у Флоренції в XI ст.

Війна
США за незалежність, Велика Французька революція (1789 р.) і наступні після неї
політичні події в Європі зробили політичні партії важливим компонентом
суспільного життя, і політичні партії поступово набули чітких організаційних
рис, пов’язуючи себе з тим або іншим ідейним і політичним напрямком. У період
буржуазних революцій в Європі виникають прототипи сучасних політичних партій.

В
Англії конкурували політичні угруповання знаті — “торі” (прихильники
монархії, привілеїв державної церкви) і “віги” (прибічники
верховенства парламенту). Ці аристократичні угруповання дали початок розвитку
сучасних політичних партій Великобританії, які зберегли певну ідеологічну
наступність.

Політичні
партії XIX ст. відрізняються від сучасних своїми функціями, засобами
організації і діяльності. Малочисельні політичні партії, об’єднання
представляли елітарні клуби. Діяли політичні партії, насамперед, в межах
парламенту, а поза парламентом обмежувалися діяльністю виборів.

Розвитку
політичних партій сприяло зростання у другій половині XIX ст. робітничого руху.
Саме робітничий рух створював умови розвитку організаційних форм політичних
партій, сформувавши тип політичної партії з масовим членством, з розгалуженою
мережею місцевих організацій, періодичними з’їздами, чітким статутом і
фіксованими розмірами членських внесків. До кінця XIX ст. масові партії
формуються в більшості країн Західної Європи. Формування партій масового типу в
інших країнах світу відбувалося дещо пізніше. Наприкінці XIX — початку XX ст.
партії виникають у Канаді, Австралії, Новій Зеландії, Японії, в 1920-х роках —
у Туреччині, Китаї.

На думку М. Вебера, політичні партії у своєму
розвитку пройшли три етапи:

1. Аристократичний — партії були
своєрідними кланами, що згуртовувалися довкола правлячої верхівки і вміщували
найвище оточення правителя.

2. Етап політичного клубу — під впливом
ускладнення соціально-політичної структури партії набувають чіткішої
організації та ідейно-політичної побудови, перетворюються у політичні клуби.

3. Етап появи масових політичних
партій
, які
характеризуються чималою кількістю членів, більшою організованістю та
впливовістю серед населення.

Однак М. Вебер вказує, що всі три етапи пройшли лише
дві політичні партії — віги і торі у Великобританії. Більшість сучасних
політичних партій формувалась одразу як масові.

Політичні
партії – один з найважливіших інститутів політичної системи суспільства.
Багато в чому політичні партії визначають характер і
спрямування політичного процесу, стратегію і тактику оволодіння владою,
політичну стабільність суспільства. Однак не існує якогось загального
універсального визначення політичної партії як специфічної організації, функції
якої тільки політичні.

 

Електорат — сукупність
громадян, яким надано право брати участь у виборах певного органу, політичної
партії чи конкретної особи. Прихильники політичної партії, які голосують за
висунутих нею кандидатів на виборах. В організаційно неоформлених партіях
відсутнє членство. За таких вважаються виборці, що голосують за партію на
виборах, тобто її електорат.

Magistr.ua
Дізнайся вартість написання своєї роботи
Кількість сторінок:
-
+
Термін виконання:
-
днів
+
Попередній розділ