Виховання як процес цілеспрямованого формування та розвитку особистості

Виховання як процес цілеспрямованого формування та розвитку
особистості

Процес виховання – система
виховних заходів, спрямованих на формування всебічно і гармонійно розвиненої особистості.

Специфіка цього процесу полягає передусім
у цілеспрямованості. Наявність конкретної мети робить цей процес систематичним
і послідовним, не допускає випадковості, хаотичності у проведенні виховних заходів.
Особлива роль у формуванні людської особистості належить шкільному вихованню, оскільки цілеспрямований виховний
вплив, на неї передбачає не лише виховання позитивних якостей, а й подолання наслідків
впливу негативних об’єктивних чинників.

Процес виховання залежить від об’єктивних і суб’єктивних чинників.

Об’єктивними чинниками є особливості розбудови системи закладів
освіти зокрема, перебудова економіки на ринкових засадах, особливості розвитку соціальної
сфери, відродження національних традицій, звичаїв, обрядів, народної педагогіки,
розширення сфери спілкування з іноземними громадянами, вплив природного середовища.

До суб’єктивних чинників належать соціально-педагогічна діяльність
сім’ї та громадських організацій, навчально-виховна діяльність навчальних закладів,
цілеспрямована діяльність засобів масової інформації, закладів культури, позашкільних
установ, церкви.

Виховний процес є двостороннім, тобто
у ньому обов’язкова участь і взаємодія учителя-вихователя та вихованця.

Перебудова навчально-виховного процесу
на демократичних засадах передбачає створення умов для співпраці педагогів і учнів,
за яких учні є суб’єктами власного виховання.

У процесі виховання формується внутрішній
світ дитини.

Процес виховання переслідує різні завдання,
розгортається різними напрямами. Його ефективність значною мірою залежить від того,
наскільки виховання здатне передбачити необхідність розв’язання конкретних виховних
завдань. Цей процес є неперервним. Вільний від навчання час заповнюють корисні справи,
які сприяють формуванню позитивних рис особистості. Це особливо стосується виховної
роботи з педагогічно занедбаними учнями, неповнолітніми правопорушниками. Виховання
є тривалим процесом. Людина виховується з дитинства до зрілості.

Процес виховання є комплексним. Особистість формується в цілому, певні риси та якості в неї розвиваються
не почергово, а одразу, комплексно. Це означає, що цілі, завдання, зміст, форми
і методи виховного процесу повинні підпорядковуватися ідеї цілісності формування
особистості, тобто педагогічний вплив повинен мати комплексний характер. Звичайно,
на певному етапі увага до вирішення тих чи інших виховних завдань може посилюватися.
Усі виховні завдання в процесі розвитку людини ускладнюються і поглиблюються.

Виховному процесові притаманна віддаленість
результатів від моменту здійснення безпосереднього виховного впливу. Між
педагогічними впливами і проявом вихованості або невихованості знаходиться довгий
період утворення необхідних властивостей особистості. Великою € і варіативність
результатів, у тих самих умовах вони можуть суттєво різнитися. Це пов’язано із значними
індивідуальними відмінностями учнів, різним досвідом їх соціального формування,
ставленням до виховання. Рівень професійної підготовки вихователя, його майстерність,
уміння керувати виховним процесом значно впливає на хід і результати цього процесу.

Процесу виховання властива самокерованість. Він здійснюється в двох напрямках: від вихователя до вихованця (прямий зв’язок),
результатом чого є послідовність взаємопов’язаних виховних ситуацій; від вихованця
до вихователя (зворотний зв’язок), який дозволяє будувати кожну виховну ситуацію
з урахуванням результативності попередньої. Чим більше у розпорядженні вихователя
зворотної інформації, тим доцільнішим стає виховний вплив.