Управлінське рішення, його роль, функції, види, типології

Управлінське рішення, його роль, функції, види, типології

Управлінські рішення є основою процесу
управління.

Управлінське рішення — результат
вибору суб’єктом управління способу дій, спрямованих на вирішення поставленого завдання
в існуючій чи спроектованій ситуації.

Управлінське рішення – це творчий акт
цілеспрямованого впливу суб’єкта управління на об’єкт, заснований на знанні об’єктивних
законів і досвіді, та призводить до практичних результатів.

Рішення є засобом узгодження інтересів,
розв’язання назрілих проблем суспільства.

Прикладом політичних рішень можуть
бути закони, накази, розпорядження, постанови тощо. Вони бувають: загальнодержавні,
регіональні та місцеві; колегіальні та одноосібні; стратегічні і тактичні. Існують
також оперативні рішення, що їх приймають задля залагодження гостроактуальних поточних
проблем.

Управлінські рішення здебільшого класифікують
за кількома ознаками.

1. За сферою охоплення:

• загальні
  рішення — стосуються всієї організації;
• часткові
  рішення — стосуються конкретних підрозділів, служб, проблем тощо.

2. За рівнем прийняття:

• рішення
  на вищому (інституційному) рівні управління;
• рішення
  на середньому (управлінському) рівні управління;
• рішення
  на нижчому (технічному) рівні управління.

3. За способом прийняття:

• одноособові
  рішення;
• колегіальні
  рішення — готуються групою фахівців, а приймає їх відповідна група менеджерів;
• колективні
  рішення — приймаються загальними зборами, відповідним колективом.

4. За характером:

• економічні
  рішення;
• технологічні
  рішення;
• соціально-психологічні
  рішення;
• адміністративні
  рішення.

Виділяють три основні функції управлінських рішень:

Скеровуюча

Будь-яке рішення розробляють, виходячи
з певної стратегії управління соціально-економічною системою, організацією чи підприємством
з урахуванням довгострокової перспективи. Виходячи зі стратегічної лінії розвитку,
у рішенні ставиться конкретне завдання, яке потрібно виконати в певний строк. При
цьому найкращих результатів досягають у тих випадках, коли поставлене завдання забезпечує
реалізацію принципу: те, що вигідно підприємству, має бути вигідним і окремому працівнику.

Координуюча (узгодження)

Управлінське рішення визначає місце
кожної ланки, підрозділу, працівника у вирішенні поставлених завдань, погоджує та
взаємно пов’язує їх дії та необхідні ресурси в часі і просторі. Таким чином, функція
координації та узгодження у поєднанні з іншими заходами покликана забезпечувати
чітку узгодженість дій всього трудового колективу, ритмічність виконання виробничої
програми.

Мобілізуюча (стимулююча)

{lang_content_nav} цієї функції полягає у забезпеченні
найбільш повної активізації окремих виконавців чи трудових колективів для досягнення
сформульованих у рішенні цілей.