Поиск по сайту

Електоральна поведінка: поняття та основні теорії


Електоральна поведінка: поняття та основні теорії


Електоральна поведінка – один з найпоширеніших типів політичної поведінки, виражений в участі або в неучасті потенційних виборців у голосуванні.

На спрямованість електоральної поведінки впливає, насамперед, ідентифікація конкретного виборця з певною соціальною групою або партією. Психологічна близькість до групи, хоча жорстко й не визначає політичні орієнтації, проте обмежує спектр політичних орієнтацій та альтернатив, спрощуючи політичний вибір.

На переваги виборців впливають такі фактори: стать, вік, конфесіональна приналежність, особливості первинної соціалізації. При цьому існують деякі спільні тенденції поведінки окремих електоральних груп:

  • чоловіки в цілому активніше жінок беруть участь у виборах;
  • на активність впливає освіта: освічені громадяни демонструють вищий ступінь політичної участі у виборчому процесі;
  • особи від 35 до 55 років активніші, ніж молодь або особи літнього віку;
  • вплив на активність справляє сімейний стан або членство в певних організаціях;

Соціологічний підхід до моделювання електоральної поведінки є одним з класичних в науці, протягом тривалого періоду часу він був визначальним в роботах, присвячених виборам.

В основі даного підходу до аналізу електоральної поведінки лежить дослідження, проведене групою американських вчених Колумбійського університету під керівництвом П. Лазарсфельда в 1944 р., в якому основну увагу було приділено окремим виборцям.

Його автори досліджували поведінку виборців в умовах політичної конкуренції, враховуючи фактор соціальної стратифікації.

Представники соціологічного напряму підкреслюють вирішальне значення групової основи електорального вибору, пояснюючи групові особливості голосування соціальним становищем групи у суспільстві і впливом займаного положення групи на її зв`язки з політичними партіями.

У рамках соціально-психологічного підходу об`єктом, з яким виборці солідаризується, виступає вже не велика група, а партія, і схильність до підтримки певної партії виробляється у індивіда в процесі ранньої соціалізації.

Головним агентом формування політичної ідентифікації є сім`я, де відбувається процес ранньої соціалізації і формується партійна лояльність.

Раціонально-інструментальний підхід до моделювання електоральної поведінки - кожен громадянин голосує за ту партію, яка, на його думку, надасть йому більше вигод, ніж будь-яка інша.


Статистика
0  
Всього матеріалів 4382
0  
Всього коментарів 22
3  
Користувачів 886
Наши партнеры
Обновления new
  • Представление доказательств в гражданском процессе
  • Стороны и другие участники дела подают доказательства по делу непосредственно в суд. Истец  лица, которым законом предоставлено право обращаться в
  • Основания освобождения от доказывания в гражданском процессе
  • Обстоятельства, которые признаются участниками дела, не подлежат доказыванию, если суд не имеет обоснованного сомнения в достоверности этих
  • Обязанность доказывания и представления доказательств в гражданском процессе
  • Каждая сторона должна доказать те обстоятельства, на которые она ссылается как на основание своих требований или возражений, кроме случаев,
  • Достаточность доказательств в гражданском процессе
  • Достаточны доказательства, в своей совокупности позволяют сделать вывод о наличии или отсутствии обстоятельств дела, входящие в предмет доказывания.
  • Допустимость доказательств в гражданском процессе
  • В Конституции Украины содержатся определенные нормы, гарантирующие получение доказательств с соблюдением законодательства Украины. Так, статья 31
Информация