Людина як целостноое освіту. Діалектика біологічного і соціального в людині

Людина як целостноое освіту. Діалектика біологічного і соціального в людині

Людина як цілісне утворення – носій складної внутрішньої структури (індивід, особистість, суб’єкт діяльності), що володіє внутрішньою активністю. Людина як цілісне утворення характеризується інтегрованістю, самодостатністю і автономністю.

Людина як цілісний освіта – це прояв функціонального щодо структурного цілого; цілісність є результат внутрішньої єдності та узгодженості у взаємодії всіх структурних компонентів цілого.

З одного боку, людина – жива істота і повинен підкорятися загальним законам розвитку живої природи, або біосфери. З іншого боку, він – соціальна істота, яка провадить певні знаряддя і з їх допомогою створює необхідні йому предмети, продукти харчування і особливу штучне середовище проживання. Біосфера підпорядковується законам біологічного розвитку. Людина ж живе за законами суспільного розвитку.

Отже, в самій людині з’єднані як би два начала – природне і суспільне, біологічне та соціальне.

Формування характеру, здібностей, форм поведінки людини, її інтересів і схильностей визначається суспільним середовищем, в якій він живе. У відомій повісті Кіплінга “Мауглі” розповідається про хлопчика, який виріс серед вовків і повернулася до нормального людського життя. Берроуз в романі «Тарзан – приймак мавпи» розповідає щось подібне про людину, вирощеному мавпою та добівшемся згодом великих успіхів у світі капіталістичного бізнесу. У дійсності ж, як це строго доведено, подібні факти просто неможливі.

У тих випадках, коли діти дійсно потрапляли до диких тварин і виживали, вони вже ніколи потім не могли повернутися до нормального людського життя. Людина виховується і виростає повноцінною людиною тільки в суспільному середовищі. Лише з її допомогою він оволодіває мовою, свідомістю, культурою, навичками громадської поведінки, здатністю трудитися і перетворювати світ. Звісно, певні біологічні задатки і спадкові біологічні ознаки притаманні людині як будь-якій живій істоті, але й вони є не тільки результатом біологічної еволюції, а й наслідком декількох мільйонів років соціального розвитку. Саме тому, не заперечуючи біологічну основу життєдіяльності людини, філософія марксизму-ленінізму шукає ключ до вирішення всіх проблем сучасного суспільства не в біологічній, а в соціальній природі людини.