Бібліотека Studies працює за підтримки агентства Magistr.ua

Козацькі повстання в першій половині ХVІІ ст.

Повстання під приводом Марка Жмайла

Занепокоєний утворенням козацької «окремої республіки», уряд Речі Посполитої почав готувати влітку 1625 р. черговий каральний похід проти козаків. У вересні 1625 р. коронний гетьман С.Конецьпольський на чолі 30-тисячного війська вирушив з м.Бара на Подніпров‘я. Йому протистояло Військо Запорізьке Марка Жмайла до якого приєдналися повстанці з міщан і селян. Перші сутички між карателями і козаками відбулися під Каневом. Вдало відбившись від ворогів, козаки відступили до Курукового озера. Головна битва відбулася 15 жовтня 1625р. біля села Таборище (м.Крилов). Наслідки його можна було передбачити, хоча полякам так і не вдалося здобути укріплений козачий табір повстанців. 25 жовтня 1625 р. була підписана Куруківська угода: козацький реєстр 6 тис., решта, 40 тис. козаків повинні були повертатися до своїх панів; збільшено плату реєстровцям; учасники повстання амністовані.

Повстання під приводом Тараса Федоровича (Трясила) (1630 – 1631 рр.)

Уряд Речі Посполитої знову посилює тиск на козаків, не кажучи вже про широкі маси селян та міської бідноти, намагається обернути козаків у підданих польської шляхти, своє вірне знаряддя. У своїй політиці уряд Речі Посполитої спирався на політику частини козацької старшини, а також використовував суперечності між реєстровими козаками і запорожцями.

 В 1629 році запорожці обрали гетьманом досвідченого Тараса Федоровича (Трясила). А в 1630 р. він очолив козацько-селянське повстання. До повстанців приєдналися і реєстрові козаки. В 20-30 роках національно-визвольний рух перемістився на Лівобережну Україну. Це обумовлювалось тим, що там, де відбувався колонізаційний процес, завершився термін надання пільг слобожанам, після чого їх примушували відбувати панщину. Тому слобожани втікали, поповнювали ряди запорозького козацтва, а під час повстання ставали його учасниками. Повстання охопило Полтавщину, Київське Полісся і Запоріжжя. Повсталі козаки нападали на панські маєтки, вбивали власників, управителів, орендарів, шинкарів. Головні бої відбулися під Переяславом. Найкровопролитнішим був бій 15 травня 1630 р., названий «Тарасовою ніччю», коли козаки вщент розгромили добірне шляхетське військо С.Конецпольського. Але серед повсталих почалися чвари, частина козаків домоглася обрання нового гетьмана – А. Конашевича-Бута, який почав переговори з поляками.

Король Речі Посполитої пообіцяв збільшити реєстр до 8 тисяч чоловік, але уряд реєстру не затвердив. Федорович повернувся на Січ.

Повстання під керівн. Івана Сулими (1635 р.)

Оскільки Османська Імперія та Кримське ханство безперервно скаржилися на козаків, які постійно здійснювали напади на їх володіння, погрожували війною Речі Посполитій. Було вирішено приборкати козаків. З цією метою сейм РП ухвалив побудувати на берегах Дніпра фортецю. Вона мала перепиняти втікачів на Низ, перекрити головний шлях постачання запорожців провіантом і боєприпасами. Незабаром фр. інженер Боплан підшукав зручне місце для фортеці: на правому березі Дніпра, біля першого порогу (Кодацького). В середині літа 1635 р. фортеця була повністю готова. Для козаків новозбудована фортеця була значною перепоною, бо серйозно перешкоджала їхнім діям і обмежувала можливості боротьби проти РП. Вихід був один – зруйнувати цю фортецю, піти на нове повстання проти польської шляхти. Цю операцію очолив гетьман Війська Запорізького І.Сулима. Іван Сулима, розробив план взяття Кодака. Він вирішив скористатися відсутністю коронного війська й частини реєстровців, які воювали зі шведами в Прибалтиці. У серпні 1635 р. козаки непомітно вдерлися до фортеці і швидко оволоділи нею, перебивши гарнізон. Після цього вони зруйнували фортецю. Взяття фортеці розпочало нове козацьке повстання, яке тривало недовго, бо невдовзі завершилась війна у Прибалтиці і коронне військо рушило в Україну, готуючись до боїв з повстанцями. Злякавшись цього, частина старшини вирішила видати Сулиму уряду РП і захопила його разом із 5 сподвижниками та відправила до Варшави, де вони були страчені.

Повстання 1637-1638 рр.

Невдовзі після страти І.Сулими уряд РП відбудував Кодак, а потім почав «очищати» реєстр Війська Запорізького від бунтівників. Це і стало приводом до нового повстання. 

1637 р. – повстання під приводом запорізького гетьмана Павла Бута (Павлюка) охопило Подніпров’я, Брацлавщину. Поляки запропонували переговори, Павла Бута та кількох ватажків схопили реєстровці й передали польському командуванню. Згодом їх стратили у Варшаві. 

Наслідком поразки цього повстання стала “Ординація Війська Запорізького реєстрового” 1638 р.:

  • реєстр становив 6 тис. козаків;
  • нереєстрові козаки мали стати кріпаками;
  • Запорозька Січ підлягала ліквідації.


1638 р. – повстання під проводом запорозького гетьмана Якова Острянина (Остряниці). Козацькі війська діяли за підтримки донських козаків; зазнали поразки й перейшли на територію Московської держави. Того ж року козаки попросили в польського уряду перемир’я. Настало десятиліття “золотого спокою” – до 1648 р. 


Magistr.ua
Дізнайся вартість написання своєї роботи
Кількість сторінок:
-
+
Термін виконання:
-
днів
+