Соціологічні концепції права

Соціологічні концепції права

Соціологічний напрямок у теорії права методологі­чно виходив з того, що існування і розвиток права і держави визначаються суспільними чинниками. Тому представники цього напрямку надавали важливого значення вивченню суспільних інтересів і відносин, дослідженню психічних і моральних основ держави і права.

Професор цивільного права Московського університету Сергій Муромцев (1850—1910) головного значення надавав правовим відносинам.

С. Муромцев вважав, що в основі права лежать інтереси ін­дивідів, суспільних груп, союзів і т.д., на базі яких у суспільстві і виникають різні відносини, регульовані за допомогою санкцій: юридичних, моральних, релігійних та ін. До правових належать ті відносини, що складаються з типових для даного суспільства інтересів окремих осіб чи їх об єднань.

Юридичні норми, що створює держава, заявляв учений, не завжди відповідають існуючому в даному суспільстві право­порядку. Тому великі надії на подолання протиріч між юридич­ними нормами і правопорядком він покладав на судові й інші правозастосовчі органи, здатні постійно приводити діючий пра­вопорядок у відповідність зі «справедливістю».

Соціально-психологічне тлумачення права і державної влади да­вав професор Микола Коркунов (1853—1904).

Право, за визначенням Коркунова, є не просто захист інте­ресів, але їх розмежування, інструмент забезпечення певного порядку в процесі виникнення і врегулювання конфлікту інте­ресів.

Громадянське право, відзначав учений, розмежовує інтереси приватних осіб, кримінальне право — інтереси обвинувача і під­судного, громадянський процес — позивача і відповідача, держа­вне право — інтереси всіх учасників державної спільноти від мо­нарха до підданого.

Основа права — в індивідуальній свідомості, в якій Коркунов розрізняє суб єктивний і одночасно соціально-психологічний ас­пекти.

У розвитку соціологічного напрямку теорії права помітне мі­сце належить М. Ковалевському.

На методологічну основу його вчення вплинула доктрина О. Конта і еволюційна теорія Г. Спенсера. Право, за Ковалевським, це — «норми, які мають на меті підтримку і розвиток солідарності», «що приводяться в життя організованою силою — державою» і володіють примусовою си­лою. Право, підкреслював учений, виникає раніш держави і не­залежно від неї, його розвиток залежить від розвитку суспільст­ва.

Отже, по­няття права в концепції Ковалевського має подвійне значення:

1) право є відображенням вимог солідарності й обумовленої нею ідеї долгу, що змушує індивідів брати на себе обов язки;

2) воно породжує позитивне право, що має нормативний характер і за­безпечене примусовою силою держави, виражає волю не окре­мого класу, а цілого суспільства.

Воно містить правила, покли­кані або розширити, або обмежити волю індивідів (у тій мірі, у якій держава бере на себе функції, виконувані раніше суспіль­ними союзами).