Т. Гобс про природне право і природні закони

Т. Гобс про природне право і природні закони

Його найбільш визначні політичні праці: “Про громадянина“, “Левіафан, або Матерія, форма і влада держави церковної і громадянської“.

Політичні та правові погляди Гобса опираються на теорію природничого права і договірне походження політичної влади і держави.

За Гоббсом, кожен індивід рівною мірою мав природне право. Останнє він визначає як свободу всякої людини використовувати власні сили за своїм розсудом для збереження власного життя. У природному стані кожна людина має право на все, «навіть на життя всякої іншої людини», що і призводить до війни між ними. Згубність такого стану примушує людей шукати шлях до його припинення. Цей шлях указують приписи розуму, природні закони. 

Приро­дне право Гоббс визначає як свободу людини робити чи не робити що-небудь (для свого збереження). 

Природний закон зобов язує прагнути до миру, забороняє робити те, що згубно для життя.

Основний природний закон проголошує: необхідно шукати миру і слідувати йому. З нього випливає і другий природний за­кон: в інтересах миру і самозахисту варто задовольнятися таким ступенем свободи стосовно інших людей, яку людина допусти­ла б у інших стосовно себе. Інакше право робити усе, що люди­на хоче, повертає людей у природний стан, тобто в стан війни.

З другого природного закону випливає третій: люди повинні ви­конувати укладені ними угоди. Вони — початок і джерело спра­ведливості. Він називає ще 16 природних (незмінних і вічних) законів, зміст яких може бути покладений в одному легкому правилі: не роби іншому того, чого ти не бажав би, щоб було зроблено стосовно тебе.

Щоб усунути небезпеку порушення природних законів, пише Гоббс, необхідна сила, примусова влада, яка погрозою покаран­ня примусила б усіх однаковою мірою до виконання угод, уста­лила б ту власність, що люди здобувають шляхом взаємних до­говорів замість відмови від загального права. Така примусова влада з являється із заснування держави, а сила — з появою гро­мадянських законів.