Теорія позитивно-функціонального конфлікту Л. Козера
Теорія позитивно-функціонального конфлікту Л. Козера
У своїй теорії Козер звертає увагу на причини конфлікту, гостроту конфлікту, тривалість конфлікту і функції конфлікту.
Суспільству притаманне фатально неминуча соціальна нерівність, тому соціальний конфлікт зводиться до напруженості між тим, що є і тим, що повинно бути у відповідності з почуттями відомих груп та індивідів. Постійним джерелом і причиною сучасних соціальних конфліктів є дефіцит ресурсів, не тільки матеріальних, а й політичних, ресурсів влади, престижу, які існують в будь-якому суспільстві, тому поки існує суспільство, буде напруженість, будуть конфлікти, особливу роль відіграватиме боротьба людей за владу, престиж, повагу.
Хоча конфлікти існують в будь-якому суспільстві, їх роль може бути різною в залежності від типу соціальної структури. Він розрізняє два типи суспільства закрите і відкрите. Суспільства першого типу розколоті на два ворожі класи, конфлікт між якими підриває суспільну згоду і загрожує зруйнувати соціальний порядок революційно-насильницьким шляхом. У суспільствах другого типу існує безліч конфліктів між різними верствами і групами, але є соціальні інститути, що оберігають суспільну згоду і перетворюючі енергію конфліктів на користь суспільству. Стабільність усього суспільства залежить від існуючих в ньому конфліктних відносин і типів зв’язків між ними. Чим більше різних конфліктів перетинається в суспільстві, тим більш складним є його розподіл на групи, тим важче розділити членів суспільства на два ворогуючих табори. Виходить, чим більше незалежних один від одного конфліктів, тим краще для єдності суспільства.
Соціальні конфлікти можуть виконувати негативні (деструктивні) і позитивні (конструктивні) функції.
До найважливіших негативним функцій конфлікту належать:
• погіршення соціального клімату, зниження продуктивності праці, звільнення частини працівників з метою розв’язання конфлікту;
• неадекватне сприйняття і нерозуміння конфліктуючими сторонами один одного;
• зменшення співробітництва між конфліктуючими сторонами в ході конфлікту і після нього;
• матеріальні та емоційні витрати на вирішення конфлікту.
Головними позитивними функціями соціального конфлікту є:
• конфлікт не дає сформованій системі відносин застигнути, він штовхає її до зміни і розвитку, відкриває дорогу інноваціям, здатним її вдосконалити;
• конфлікт сприяє структуруванню соціальних груп, створенню організацій, згуртуванню колективів однодумців;
• стимулює активність людей;
• він стимулює розвиток особистості, зростання у людей почуття відповідальності, усвідомлення ними своєї значущості;
• конфлікт сприяє створенню нових форм та соціальних інститутів , тобто функція нормотворчості.
Сенс конфліктології, її мета обмежити негативні наслідки конфліктів і досягти оптимальних , позитивних результатів.
Козер розглядаєконфлікт перш за все як явище функціональне, направлене на вирішення суперечностей і забезпечення системі стійкості та стабільності.