Тема 12. Макроекономіка: нестабільність і рівновага
Зміст сторінки:
Макроекономіка: нестабільність і рівновага
1. Безробіття та зайнятість
2. Інфляція і стійкість грошового обороту
Нестабільність національного господарства обумовлена стихійним розвитком ринку та породжує проблеми функціонування макроекономічної системи, пов’язані з порушеннями нормального ходу її розвитку.
Рівновага основних пропорцій макроекономіки забезпечує стійкість розвитку всієї економічної системи.
1. Безробіття і зайнятість
Фрикційне і структурне безробіття, як уже зазначалось, є неминучими, їх неможливо уникнути в будь-якій економічній системі. Щодо циклічного безробіття, то у фазі піднесення воно дорівнює нулю.
Повна зайнятість досягається в тому випадку, коли циклічне безробіття дорівнює нулю.
Закону Оукена: якщо фактичний рівень безробіття перевищує його природний рівень на 1%, то відставання обсягу валового національного продукту складає 2,5%.
Суть завдання досягнення повної зайнятості в масштабі макроекономіки полягає в забезпеченні збалансованості чисельності працездатного населення і кількості необхідних для нього робочих місць.
Сучасні принципи трудової зайнятості:
а) заборона примусової праці і свобода кожного громадянина вільно розпоряджатися своїми здібностями до праці, обирати рід діяльності і професію;
б) зайнятість як діяльність громадян, що пов’язана із задоволенням особистих і суспільних потреб і приносить їм трудовий дохід;
в) повна зайнятість, пов’язана із здійсненням права на працю і права на захист від безробіття, які встановлені Конституцією.
У правовій державі діє система соціальних амортизаторів (захисних пристроїв), які застосовуються для забезпечення економічної безпеки трудящих:
– регулювання зайнятості;
– біржі праці;
– фонди страхування по безробіттю.
2. Інфляція і стійкість грошового обороту
Інфляція – це зростання загального рівня цін у країні впродовж певного періоду часу, що супроводжується знеціненням національної грошової одиниці.
Залежно від сили згубної дії на економіку розрізняють такі види інфляції:
1. Повзуча інфляція – така інфляція, що досягає щорічно не більше одноцифрового числа (наприклад, 5%) і проявляється у постійному зростанні цін.
2. Галопуюча інфляція – це така інфляція, яка набуває розміру двозначного числа щорічно. Вона супроводжується стрімким, стрибкоподібним підвищенням цін, охоплює всі сфери господарського життя й викликає серйозні негативні наслідки в економіці та соціальній сфері.
3. Гіперінфляція – надвисока і вкрай небезпечна інфляція. За умов гіперінфляції гроші починають втрачати свої функції, падає їх роль в економіці, відбувається натуралізація господарських зв’язків на основі бартерного обміну, порушується механізм дії фінансів і кредиту, розвиваються інші стихійні процеси в економіці.
Типи інфляції: інфляція грошової маси, інфляція зростання доходів, інфляція зростання матеріальних затрат виробництва, структурна інфляція, інфляція прибутків, інфляція податків, бюджетна інфляція, кредитна інфляція.
Економісти поділяють інфляцію, з одного боку, на передбачену й непередбачену, а з іншого — на збалансовану і незбалансовану.
Збалансованою є інфляція, в процесі якої відносні ціни не змінюються.
Незбалансована інфляція супроводжується зміною відносних цін товарів, послуг та ресурсів.
Класична інфляція (від часу її виникнення із запровадженням грошей аж до середини 30-х рр. XX ст.) була епізодичною (тривала кілька років) і переходила у дефляцію — зниження загального рівня цін.
Сучасна інфляція має хронічний характер.
Головні причини iнфляцiї: зростання грошової маси вищими темпами порівняно зі зростанням національного продукту, дефіцит державного бюджету, мілітаризація економіки, монополії та необгрунтовані привілеї, особливості структури національної економіки, локальні війни тощо.
Ознаки інфляції:
– зростання цін;
– дефіцитність на товарному ринку, спустошення ринку товарів народного споживання;
– знецінення грошової одиниці;
– неухильне підвищення курсів іноземних валют і падіння курсу національної валюти.
Пt * Пt-1
Темп інфляції = ———— * 100%
Пt-1
де Пt — рівень цін у поточному періоді;
Пt-1 — рівень цін у попередньому періоді.
“Ціною” інфляції є кінцеві результати її дії на доходи суспільства в цілому і нею структурних ланок. Тобто йдеться про той, кому і наскільки підвищення цін вигідне, а для кого воно руйнівне.
Три основні варіанти “ціни” інфляції:
1. Позитивний: приріст доходу передусім
– держави;
– комерційних банків.
2. Нульовий – рідкісне явище (в цьому випадку втрати від зростання цін повністю покриваються збільшенням доходів).
3. Негативний варіант “ціни” інфляції, що викликає зменшення реальних доходів фірм і домашніх господарств, виникає найчастіше.
Методи боротьби з інфляцією:
1. Антиінфляційна стратегія спрямована на недопущення інфляції у тривалій перспективі, передусім забезпечення збалансового державного бюджету).
2. Нуліфікація грошей – старі грошові знаки вилучаються з обігу і замінюються новими.
3. Індексація передбачає, що поточні доходи населення збільшуються відповідно до темпу зростання цін у країні за певний період.
4. Стримувальна макроекономічна політика (дезінфляція). грунтується на можливості вибору між інфляцією та безробіттям у короткостроковому періоді.
5. Контроль за заробітною платою і цінами.
6. Регулювання (зниження) сучасного попиту, збільшення податків, зниження державних витрат.
Інфляція і безробіття. Безробіття і інфляція знаходяться в певній кількісній залежності. Проф. А. Філіпс встановив таку закономірність: чим нижче рівень інфляції, тим вище рівень безробіття, і навпаки. Закономірність Філіпса відображає взаємозв’язок інфляції і безробіття тільки в короткостроковому періоді. Якщо узяти тривалі періоди (5-10 років), то при високому рівні безробіття ціни продовжують підвищуватися.