15.2. Пожежі в резервуарах
15.2. Пожежі в резервуарах
Розвиток пожежі нафтопродуктів в резервуарах при гасінні його, від початку загорання до пінної атаки пересувними засобами обчислюється десятками хвилин. В зв’язку з цім керівник гасіння пожежі та інженерно-технічний персонал підприємства повинні знати особливості розвитку процесу горіння в резервуарах, щоб передбачити можливі ускладнення в процесі гасіння і результати прийнятих рішень.
В резервуарах в більшості випадків горіння рідин починається з вибуху парів горючої рідини під дахом резервуара, в зв’язку з цім відбуваються деформація і спалахування горючої рідини в резервуарі. Полум’я сягає при цьому висоти двох діаметрів резервуара і має температуру залежно від горючої рідини в межах 1000-1300 °С.
Полум’я може значно відхилятися під час дії вітру і вже на початковій стадії пожежі виникає можливість перекидання полум’я на сусідні резервуари або об’єкти. Такий факел полум’я резервуара, що горить, нагріває стінки, дах, дихальну та іншу апаратуру, розташовану на даху сусіднього резервуара.
Небезпека нагріву при цьому вогнезагороджувача до високої температури веде до того, що він може втратити свої вогнезагоро-джуючі властивості, а полум’я гарячого резервуару може без перешкод потрапити всередину сусіднього резервуара, зумовлюючи вибух парів його горючої рідини.
Крім того, внаслідок нагріву стінок і даху сусіднього резервуара підвищується швидкість випаровування горючої рідини, що зберігається в ньому. При цьому, якщо в резервуарі зберігається авіапаливо, що має низьку температуру спалаху, то всередині резервуара може утворитися концентрація горючої суміші вищої за верхню межу вибуховості авіапалива.
У такому випадку всередині резервуара створюється надмірний тиск, який перешкоджає проникненню полум’я всередину, а витікаючі через дихальну апаратуру горючі пари можуть запалати від полум’я резервуара, що горить, горючі пари над дихальною апаратурою, викликаючи нагрівання цієї конструкції.
Нагрівання резервуара, в якому зберігається горюча рідина з високою температурою спалаху, наприклад, дизельне паливо, небезпечно і полягає в тому, що всередині резервуара в процесі нагрівання може утворитися вибухонебезпечна концентрація парів дизельного палива. У такому випадку сусідні резервуари з тим, що горять, з самого початку пожежі необхідно охолоджувати водою, запобігаючи тим самим можливості вибуху всередині них.
В резервуарі з початку горіння рідини на її поверхні встановлюється температура, що дорівнює середній температурі кипіння ба-гатофракційної рідини. По мірі горіння температура поверхні буде поступово підвищуватися, і горюча рідина прогріватиметься углиб. При цьому стійкість і ефективність піни при гасінні пожежі знижуються.
Швидкість горіння нафтопродуктів залежить переважно від величини вільної поверхні, фізичних властивостей рідини, швидкості вітру, температури рідини. Швидкість горіння рідини визначається швидкістю її випаровуванням, яка, в свою чергу, залежить від швидкості прогрівання поверхні рідини. З підвищенням початкової температури рідини зростає швидкість її горіння.
При більш високій початковій температурі полум’я, велика частина тепла полум’я витрачається на випаровування рідини, менша – на нагрівання її до температури кипіння. Орієнтовні значення швидкості вигорання найбільш поширених горючих рідин у мг/ч:
Стінки резервуара, у яких температура, не перевищує температуру палаючої рідини, а стінки резервуарів, температура яких є вищою за рівень рідини, під дією полум’я навіть в перші хвилини пожежі розжарюються, втрачають міцність і деформуються. Тому при виникненні пожежі в резервуарі з низьким рівнем горючої рідини, щоб уникнути руйнування, необхідно вести інтенсивне, постійно охолоджування його зовні водою.
Закипання і викид із резервуара рідини, що горить, пов’язано з її прогріванням на велику глибину. При горінні масел, мазуту, нафти виникає прогрітий шар води, товщина якого згодом збільшується, а температура трохи відрізняється від температури поверхні рідини. Під цим шаром температура рідини різко знижується до початкової. Авіабензин і світлі нафтопродукти при пожежах прогріваються на незначну глибину.
У всіх нафтопродуктах виникає скипання, що містять в собі воду і прогріваються в процесі горіння до 100 °С. Тоді вода, що міститься в рідині у вигляді дрібних крапель, переходить в пару, котра виривається на поверхню і створює піну, яка переливається через край резервуара і продовжує горіти, загрожуючи пожежею сусіднім резервуарам і спорудам.
Такий викид нафтопродуктів спостерігається переважно при горінні темних нафтопродуктів, наприклад, нафти, що містить 3,8% води, і мазуту, що містить 0,6 % води. Викид виникає при зіткненні нафтопродукту, що прогрівся, з водяною подушкою на дні резервуара. Викид відбувається при температурі нафтопродукту вищою 100 °С на межі розподілу нафтопродукт – вода. Саме тут протікає процес інтенсивного пароутворення, який призводить до утворення парової подушки, що рухається вертикально вгору через товщу нафтопродукту, захоплюючи і викидаючи його за межі резервуара.
При гасінні пожеж резервуарів з нафтопродуктами спостерігалися випадки, коли при викиді нафтопродукт, що горить, підіймався на велику висоту і падав на відстані 70-120 м від резервуара, викликаючи пожежну небезпеку сусідніх резервуарів, будівель, споруд, а також наражаючи на небезпеку бійців пожежної команди.
В цих випадках особистий склад і техніку при загрозі викиду продукту розташовують з навітряної сторони на відстані більш як 100 м.
При гасінні пожеж резервуарів на берегах рік і водоймищ, насоси на плаву встановлюють вище за пожежу за течією ріки на такій же відстані. Технічний персонал, не зайнятий безпосередньо гасінням пожежі, видаляють з небезпечної зони.
Розрахувати час і в годинах, після закінчення якого від початку пожежі може статися викид:
Для гасіння пожеж нафтопродуктів в резервуарах використовують повітряно-механічну (ВМ) піну.
Гасіння рідини найефективніше тоді, коли повітряно-механічна піна закриває всю поверхню горючої рідини. Піна, частково руйнуючись, охолоджує поверхню рідини, що горить, водою, котра утворилася.
Незруйнована частина піни покриває поступово поверхню рідини, що горить, ізолює її від кисню повітря і перешкоджає потраплянню парів горючої рідини в зону горіння. Інтенсивність подачі піни повинна перевищувати інтенсивність її руйнування. Інтенсивність подачі піни визначають за розчином піноутворювача, з якого вона утворюється.
Гасіння пожеж резервуарів повітряно-механічної піною низької кратності, маючи високу стійкість, ефективна при гасінні пожеж лише за умови плавної її подачі на поверхню рідини, що горить. При подачі піни струменем з висоти 1,5 м і вище вона швидко руйнується, і ефективність гасіння її є дуже низькою.
При подачі в резервуар піни високої кратності, вище 300, внаслідок своєї легкості, вона виноситься тепловим потоком, не досягається поверхні, руйнується, і ефект гасіння при цьому також є невеликим. Найкращий ефект гасіння нафтопродуктів в резервуарах досягається при застосуванні піни середньої кратності -80-150. Вона може подаватися в резервуар, що горить, навіть у вигляді струменя. Ефективність її в два-три рази більше, порівнюючи з піною низької кратності.
Нормативна інтенсивність подачі вогнегасильних засобів (табл.15.2) при гасінні пожежі в резервуарах: для повітряно-механічної піни низької і середньої кратності при трикратному запасі піноутворення – 10 хв.
Таблиця 15.2
Нормативна інтенсивність подачі вогнегасильних засобів
Примітки:
1. Буквою & позначена кратність.
2. Знаком * помічені засоби, що застосовуються тільки в резервуарах до 1000 м3, за винятком тих, в яких рівень рідини нижчий на 2 м від верхнього краю.