Поняття безробітного та його правовий статус
Поняття безробітного та його правовий статус
Законодавчого тлумачення терміну безробіття немає, проте
у Законі України “Про зайнятість населення” є визначення безробітного (безробітними визнаються особи віком від 15 до 70 років, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування та які готові і здатні приступити до роботи).
Безробіття – соціально-економічне явище, за якого частина осіб не має змоги реалізувати своє право на працю та отримання заробітної плати (винагороди) як джерела існування.
Також цей закон визначає, що кожен має право на соціальний захист у разі настання безробіття, що реалізується шляхом:
1) участі в загальнообов’язковому державному соціальному страхуванні на випадок безробіття, яке передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття;
2) надання безоплатних соціальних послуг, зокрема, інформаційно-консультаційних та профорієнтаційних, професійної підготовки, перепідготовки, підвищення кваліфікації з урахуванням попиту на ринку праці, сприяння у працевлаштуванні, зокрема, шляхом фінансової підтримки самозайнятості та реалізації підприємницької ініціативи відповідно до законодавства;
3) надання особливих гарантій працівникам, які втратили роботу у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці;
4) надання додаткової гарантії зайнятості окремим категоріям населення, які не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці.
Факт безробіття встановлюється на підставі Положення про
порядок реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають
роботу, і безробітних, виплати допомоги по безробіттю, а також умови подання
матеріальної допомоги в період професійної підготовки та перепідготовки,
затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1998 р. N
578.
Реєстрація та облік громадян, які звертаються за сприянням
працевлаштуванні, здійснюється державною службою зайнятості за місцем
постійного проживання за умови пред’явлення паспорта і трудової книжки, а у
разі потреби – військового квитка, документа про освіту або документів, які їх
замінюють. Незайняті громадяни підлягають реєстрації у цій службі. Під час
реєстрації кожна особа самостійно або із застосуванням автоматизованої системи за
допомогою працівника державної служби зайнятості заповнює картку персонального
обліку громадянина, який шукає роботу (безробітного) і особистим підписом підтверджує
достовірність внесених до неї даних.
Працюючі пенсіонери у разі звернення до державної служби зайнятостізасприянням у працевлаштуванні мають право на соціальні послуги щодо пошуку підходящої роботи, перенавчання та підвищення кваліфікації, а також на інформаційні та консультаційні послуги,пов’язаніз працевлаштуванням профілактичні заходи.
Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» виділяє такі види забезпечення безробітного:
- допомога по безробіттю, у тому числі одноразова її виплата для організації безробітним підприємницької діяльності;
- допомога на поховання у разі смерті безробітного або особи, яка перебувала на його утриманні.
Видами соціальних послуг, що надаються безробітному за цим Законом та Законом України “Про зайнятість населення” є:
- професійна підготовкаабоперепідготовка,підвищення кваліфікації у професійно-технічних та вищих навчальних закладах, у тому числі в навчальних закладах державної служби зайнятості, на підприємствах, в установах, організаціях;
- пошук підходящої роботи та сприяння у працевлаштуванні, у тому числі шляхом організації громадських робіт для безробітних у порядку,встановленому Кабінетом Міністрів України;
- наданняроботодавцям,якіпрацевлаштовуютьгромадян, компенсації;
- надання ваучера для підтримання конкурентоспроможності деяких категорійгромадяншляхомперепідготовки,спеціалізації, підвищення кваліфікації за професіями та спеціальностями для пріоритетних видів економічної діяльності;
- здійснення заходів сприяння зайнятості внутрішньо переміщених осіб.
Статусу безробітного може набути:
1) особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи;
2) інвалід, який не досяг встановленого статтею 26 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” пенсійного віку та отримує пенсію по інвалідності або соціальну допомогу відповідно до законів України “Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам” та “Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам”;
3) особа, молодша 16-річного віку, яка працювала і була звільнена у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці, зокрема припиненням або перепрофілюванням підприємств, установ та організацій, скороченням чисельності (штату) працівників.
Статус безробітного надається зазначеним у частині першій статті 43 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» особам за їх особистою заявою у разі відсутності підходящої роботи з першого дня реєстрації у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, незалежно від зареєстрованого місця проживання чи місця перебування.
Зареєстровані безробітні мають право на:
1) безоплатне одержання від територіальних органів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції:
- послуг з пошуку підходящої роботи та сприяння у працевлаштуванні, в тому числі на громадські та інші роботи тимчасового характеру;
- консультаційних, інформаційних та профорієнтаційних послуг з метою обрання або зміни виду діяльності (професії);
- інформації про свої права та обов’язки як безробітного;
- відомостей про себе, які містяться в Єдиній інформаційно-аналітичній системі.
2) матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги відповідно до Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” та цього Закону;
3) збереження права на виплату допомоги по безробіттю на період участі у громадських та інших роботах тимчасового характеру (тривалістю до 180 днів, зокрема у разі заміщення тимчасово відсутнього працівника) у розмірах, встановлених до укладення ними строкового трудового договору на участь у таких роботах;
4) оскарження, у тому числі до суду, дій або бездіяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, їх посадових осіб, що призвели до порушення прав щодо зайнятості особи.
Зайняті громадяни, які бажають змінити професію або місце
роботи, працевлаштуватися за сумісництвом чи у вільний від навчання час і звернулися
до державної служби зайнятості, підлягають обліку.
У разі відсутності трудової книжки громадянин, який
вперше шукає роботу, повинен пред’явити паспорт, диплом або інший документ про освіту
чи професійну підготовку, а звільнені військовослужбовці – військовий квиток.
Крім цих документів окремі категорії громадян під час реєстрації
повинні пред’явити також такі документи:
- громадяни, які втратили роботу внаслідок нещасного
випадку на виробництві або настання професійного захворювання і через це
потребують професійної підготовки, перепідготовки чи підвищення кваліфікації –
довідку медико-соціальної експертної комісії щодо професійної придатності; - випускники вищих навчальних закладів, підготовка яких
здійснювалась за державним замовленням, яким відмовлено у прийнятті на роботу
за місцем призначення, – направлення на роботу і скріплену печаткою замовника довідку
про відмову в працевлаштуванні або довідку про самостійне працевлаштування, - особи, які отримують пенсію відповідно до
законодавства України, – пенсійне посвідчення або посвідчення інваліда.
Громадянам, зареєстрованим у державній службі зайнятості
як такі, що шукають роботу, протягом семи календарних днів з моменту реєстрації
підбирається підходяща робота.
Семиденний строк підбору підходящої роботи розпочинається
з дня реєстрації громадянина як такого, що шукає роботу.
Громадяни, які зареєстровані на загальних підставах у
державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, і відмовилися в період
пошуку роботи від двох пропозицій підходящої роботи, не можуть бути визнані
безробітними. Такі особи знімаються з обліку і їм протягом шести місяців
надаються консультаційні послуги. Після закінчення шести місяців з дня зняття з
обліку вони можуть зареєструватися повторно у державній службі зайнятості як
такі, що шукають роботу.
Неповнолітні, які досягли 15 років і звернулися до
державної служби зайнятості за сприянням у працевлаштуванні, можуть, як
виняток, бути зареєстровані як такі, що шукають роботу, за згодою одного з
батьків або осіб, що їх замінюють.
Громадяни, зареєстровані у державній службі зайнятості як
такі, що шукають роботу, і безробітні зобов’язані сприяти своєму
працевлаштуванню, виконувати всі рекомендації центру зайнятості, відвідувати
центр зайнятості у строки, встановлені працівником цієї служби.
Для одержання статусу безробітного з призначенням
допомоги по безробіттю громадянин повинен наступного дня після встановленого
строку підбору підходящої роботи (тобто з восьмого дня після реєстрації)
особисто подати до державної служби зайнятості письмову заяву про надання
статусу безробітного та заяву про те, що він не має заробітку або інших
передбачених законодавством доходів.