Електоральна поведінка: поняття та основні теорії

Електоральна поведінка: поняття та основні
теорії

Електоральна поведінка – один з найпоширеніших
типів політичної поведінки, виражений в участі або в неучасті потенційних виборців
у голосуванні.

На спрямованість електоральної поведінки
впливає, насамперед, ідентифікація конкретного виборця з певною соціальною групою
або партією. Психологічна близькість до групи, хоча жорстко й не визначає політичні
орієнтації, проте обмежує спектр політичних орієнтацій та альтернатив, спрощуючи
політичний вибір.

На переваги виборців впливають такі
фактори: стать, вік, конфесіональна приналежність, особливості первинної соціалізації.
При цьому існують деякі спільні тенденції поведінки окремих електоральних груп:

• чоловіки в цілому активніше жінок
  беруть участь у виборах;
• на активність впливає освіта: освічені
  громадяни демонструють вищий ступінь політичної участі у виборчому процесі;
• особи від 35 до 55 років активніші,
  ніж молодь або особи літнього віку;
• вплив на активність справляє сімейний
  стан або членство в певних організаціях;

Соціологічний підхід до моделювання
електоральної поведінки є одним з класичних в науці, протягом тривалого періоду
часу він був визначальним в роботах, присвячених виборам.

В основі даного підходу до аналізу
електоральної поведінки лежить дослідження, проведене групою американських вчених
Колумбійського університету під керівництвом П. Лазарсфельда в 1944 р., в якому
основну увагу було приділено окремим виборцям.

Його автори досліджували поведінку
виборців в умовах політичної конкуренції, враховуючи фактор соціальної стратифікації.

Представники соціологічного напряму
підкреслюють вирішальне значення групової основи електорального вибору, пояснюючи
групові особливості голосування соціальним становищем групи у суспільстві і впливом
займаного положення групи на її зв`язки з політичними партіями.

У рамках соціально-психологічного підходу
об`єктом, з яким виборці солідаризується, виступає вже не велика група, а партія,
і схильність до підтримки певної партії виробляється у індивіда в процесі ранньої
соціалізації.

Головним агентом формування політичної
ідентифікації є сім`я, де відбувається процес ранньої соціалізації і формується
партійна лояльність.

Раціонально-інструментальний підхід до моделювання електоральної поведінки – кожен громадянин голосує за ту партію,
яка, на його думку, надасть йому більше вигод, ніж будь-яка інша.