Розвиток виробничих сил і культури в імперії Великих Монголів

Розвиток виробничих сил і культури в імперії Великих Монголів

Змішання кількох культур – індійської, персидської, тюркської – з використанням мусульманських канонів в період існування Великої імперії Моголів явили світу неповторні архітектурні та мистецькі шедеври. У містах зводилися мусульманські культові будівлі: мечеті, мінарети, мавзолеї, зміцнення. Декор же на мусульманських архітектурних спорудах був індійським, з безліччю розкішних орнаментів і витонченою різьбою.

Агра – столиця держави при ханах Бабур і Акбаре – була в той час одним з найбільших міст світу, її населення перевищувало 600 000 чоловік. Будинки, побудовані в мусульманській традиції, багато прикрашалися і оточувалися фонтанами, садами, квітниками.

На весь світ відомий величний мавзолей Тадж-Махал, будівництво якого йшло за велінням Шаха Джахана, який наказав звести його в першій третині XVII ст. для своєї коханої дружини. Пізніше його самого поховали в цьому чудовому будинку з білого мармуру, оточеному чудовими садами і басейнами. Тадж-Махал був побудований одночасно з французьким Версалем – обидві грандіозні споруди з’явилися відображенням блиску епохи Відродження: тільки перша – в Азії, а друга – в Європі. У Агре і Делі також були зведені нові прекрасні будівлі, що поєднували в собі оригінальний архітектурний стиль, заснований на злитті кілька химерного давньоіндійського і арабського – з новою простотою ліній. Індо-Могольськая мистецтво було характерно в основному для центру імперії, а в північній та південній частинах країни продовжували будуватися будівлі в традиційному стилі, з надмірністю деталей декору та архітектурними нагромадженнями.

У другій половині XVI в. Акбар переніс столицю імперії в тільки що створений Фатехпур («Місто перемоги») і всіляко сприяв його звеличенню і зміцненню. У місті, оточеному кам’яними стінами з кількома величезними воротами, зводилися будівлі в особливому індійсько-мусульманському стилі, з санскриту на перську мову перекладалися літературні твори, розвивалася унікальна техніка могольськой мініатюри. Фатехпур був задуманий як постійна резиденція правителів Могольської імперії і в ньому були збудовані декілька присутствених місць – диванів, приземкуваті оригінальні будівлі яких збереглися до наших часів.

У 1584 р. за загадковим досі причин Фатехпур був покинутий усіма жителями.

Одним з найкрасивіших і найбагатших міст імперії був знаходився на її півдні Віджаянагар. Він славився своїми садами і чудовим князівським палацом в оточенні повітряних галерей і каналів. Португальські мандрівники порівнювали Віджаянагар з прекрасними містами Європи періоду Відродження.

Тимчасовою столицею держави кілька разів ставав старовинне місто Лахор – центр ювелірного мистецтва і традиційної індійської вишивки.

Могольськая мініатюра – оригінальне мистецтво ілюстрації книг, отримало у імперії Великих Моголів широкий розвиток і увійшло в історію як одна з найважливіших складових частин могольськой середньовічної культури.

В епоху Акбара помітно просунулося культурне злиття індусів і мусульман у Північній Індії. До речі, варто відзначити, що при його дворі знаходилися люди самих різних віросповідань, висловлювалися нові ідеї і робилися наукові відкриття. Прославленими поетами того періоду були Малік Мухаммад Джайсі – автор поетичної збірки «Падмават», і Абдул Ханхана – один з перших вельмож двору Акбара. Всі Могольськіє поети володіли перським і санскритським мовами і чудово писали на хінді. Самим відомим літературним твором епохи моголів стала написана як автобіографія Бабура поема «Бабур-Наме».

При наступників Акбара, особливо при Савай Джай Сингх (1686-1743), в Індії швидкими темпами розвивалися й точні науки, в першу чергу математика і астрономія. У декількох містах були побудовані обсерваторії, де за допомогою португальських місіонерів була налагоджена продуктивна робота. Джай Сингх став засновником індійського міста Джайпуру, для зведення якого імператор зібрав проекти кращих європейських міст того часу і на їх основі розробив власний. У підсумку Джайпур увійшов в історію зодчества як один із зразків міського проектування.