Розквіт Вавилонії. Правління царя Хамураппі
Розквіт Вавилонії. Правління царя Хамураппі
Розквіт Вавилона приходиться на час правління шостого царя 1-ї Вавілонської династії – Хаммурапі (1792 – 1750 р. до н.е.), що був видатним державним діячем, умілим дипломатом, гарним стратегом, законодавцем і організатором. Уклавши союз з Ларсою, він почав захоплення міст півдня. Потім, за допомогою нового союзника – Марі, він розгромив сильну державу Ешнунну. Потім він розриває договір з Марі і нападає на нього. На півночі залишилася ослабла Ассирія, найбільші міста якої визнали владу Вавилона.
Хаммурапі видав збірник законів, що контролюють майже всі сфери життя суспільства.
Хаммурапі склав свої закони вже на 3 році царювання – вони були записані на глиняних табличках. Згодом, на 35 році царювання, коли йому вдалося перемогти всіх своїх ворогів “зверху і знизу”, за його наказом закони були висічені на чорному базальтовому стовпі.
У законах Хаммурапі регулюється цілий спектр правових відносин вавилонського суспільства, зокрема в галузі цивільного, зобов’язального права, шлюбно – сімейного та спадкового права, трудових відносин, кримінального та кримінально – процесуального права. Це типова кодифікація рабовласницької держави де всі права і привілеї закріплені за рабовласниками, а раб – особа безправна.
В часи Хаммурапі спостерігається розширення посівних площ. Риються нові канали. Розвивається у великих масштабах і скотарство. З’являється безліч ремісників. Вавилон займається активною зовнішньою і внутрішньою торгівлею. З Вавилона вивозили зерно, фініки, олію, ремісничі вироби. Ввозили метали, камінь, дерево, рабів, предмети розкоші.
На чолі держави стояв цар, що мав необмежену владу. У його руках знаходилося близько 30-50 відсотків усіх земель. Ці землі він іноді здавав в оренду. Волю царя і виконання царських законів виконував царський суд. Фінансово-податкове відомство займалося збором податків, що бралися сріблом і натурою з врожаю, худоби, продуктів ремесла. Царська влада спиралася на армію, що формувалася з загонів важко- і легкоозброєних воїнів – редум і баірум. Воїни одержували за службу земельні наділи, іноді із садом, будинком, худобою. За це воїн повинний був справно нести службу.
У роки правління Хаммурапі приватна власність значно розвинулась. У Вавилоні існували різні види земельної власності: були землі царські, храмові, общинні, приватні. І царським, і храмовим господарством управляв цар. Це було важливим джерелом доходів. У законах Хаммурапі є ряд статей, що регулюють оренду землі, яка відігравала, очевидно, велику роль у земельних відносинах того часу. Плата за орендоване поле дорівнювала, як правило, третині врожаю. Сад, який давав більше прибутку, здавався в оренду за дві третини врожаю. Оренда була короткостроковою (на один чи два роки). На більш тривалий строк в оренду здавались ще не освоєні землі. Законодавство, що визначало відносини між власником землі і орендатором, сприяло розвитку господарства.