Правове регулювання видавничої справи

Правове регулювання видавничої справи

Відносини у сфері видавничої справи регулюються Конституцією України, Господарським кодексом України, ЗУ “Про інформацію”, “Про обов’язковий примірник документів” , “Про авторське право і суміжні права”, “Про державну таємницю”, “Про державну підтримку книговидавничої справи в Україні”, “Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні” , “Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів”, ЗУ «Про видавничу справу» та іншими нормативно-правовими актами.

Конституція України

Положення частини першої статті 10 Конституції України, за яким “державною мовою в Україні є укра­їнська мова”, треба розуміти так, що українська мова як державна є обов’язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування (мова актів, роботи, діловодства, документації тощо), а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначаються законом (чистина п’ята статті 10 Конституції України).

Статтею 34 Конституція України гарантує право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань; кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб. Таким чином, згідно з цією нормою, ко­жен громадянин України має право займатися видавничою діяльністю.

Статтею 54 Конституції України громадянам гарантується свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, захист інтелектуальної влас­ності, їхніх авторських прав, моральних і матеріальних інтересів.

ЗУ «Про видавничу справу»

Видавнича справа – провадження або поєднання суб’єктами господарювання таких видів діяльності: видавничої діяльності, виготовлення видавничої продукції, розповсюдження видавничої продукції.

До суб’єктів видавничої справи відносяться видавці, виготовлювачі та розповсюджувачі видавничої продукції.

Суб’єктами видавничої справи в Україні є фізичні особи – підприємці, юридичні особи України та іноземних держав.

З метою обліку суб’єктів видавничої справи в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, уповноваженим органом ведеться Державний реєстр видавців, виготовлювачів і розповсюджувачів видавничої продукції.

Суб’єкти господарювання провадять діяльність у видавничій справі після внесення їх до Державного реєстру на підставі свідоцтва.

Діяльність у видавничій справі без внесення до Державного реєстру провадять:

– органи законодавчої, виконавчої, судової влади – для випуску офіційних видань з матеріалами законодавчого та іншого нормативно-правового характеру, бюлетенів судової практики;

– підприємства, установи, організації, навчальні заклади, наукові установи, творчі спілки, інші юридичні особи – для випуску і безоплатного поширення інформаційних (бібліографічних, реферативних, оглядових), рекламних видань про свою діяльність.

Закон України “Про авторське право і суміжні права”

1) Продовжено термін дії авторського права (стаття 28) — з 50 до 70 років після смерті автора, згідно з міжна­родними нормами.

2) Унесені нові поняття піратство, плагіат — як види порушень авторського права.

3) Більш широкими повноваженнями у здійсненні свого права наділена особа, що має авторське чи суміжні права; розширено перелік способів забезпечення по­зовів у справах про порушення авторського права видавцями та розповсюджувачами (стаття 52): може вимагати призупинення митних процедур (якщо є підо­зра щодо переміщення контрафактних примірників); брати участь в інспектуванні виробничих приміщень, складів технологічних процесів і господарських опе­рацій, пов’язаних із виготовленням піратських при­мірників; вимагати, в т. ч. через суд, публікацій через ЗМІ даних про допущення порушення.