Управління процесами структуризації в політичному процесі

Управління процесами структуризації в політичному процесі

Політико-технологічний процес завжди виникає вже структурованому соціальному просторі, адже в політичну взаємодію вступають люди, «пов’язані» певними структурами. Ця «зв’язаність» виражається головним чином у володінні окремими індивідами різними соціальними статусами. Управління структуризацією в суспільстві зобов’язує суб’єкта політичного управління враховувати структурність суспільства та індивідуально підходити до вирішення завдань структуризації.

Управління процесами структуризації передбачає вирішення двох груп завдань.

1. Зовнішня структуризація. Процеси структуризації відбуваються незалежно від суб’єкта політико-технологічного управління. Він не може змінити усталені в суспільстві соціальні структури, тому управління відбувається за допомогою сегментування політичного ринку, тобто поділу населення на групи згідно інтересам і переконанням. Сегментування політичного ринку дає можливість враховувати специфіку різних соціальних груп і відповідно диференціювати методи і способи впливу на кожну з них.

2. Внутрішня структуризація. Процеси структуризації може ініціювати сам суб’єкт політико-технологічного управління. За допомогою зусиль суб’єкта управління політико-технологічний процес знаходить внутрішньо упорядкований, структурований характер, підкріплюючи взаємини людей взаємними очікуваннями, формами поведінки.

Багато управлінських відносин мають виражений структурований характер. Структуроване ставлення орієнтує людей на певні, стійкі форми поведінки або на соціальні ролі. Це виражається в існуванні чітко розподілених функцій між керуючими (одна статусна група) і керованими (інша статусна група). Людина, що вступає у взаємодію, знає, до якої групи вона відноситься і якої форми поведінки повинна дотримуватися. У результаті ефективність політичного управління залежить від уміння суб’єкта застосовувати в своїх інтересах процеси зовнішньої та внутрішньої структуризації.