Політична свідомість та політична культура

Політична свідомість та політична культура

Політична
свідомість — це відображення духовного життя людей, інтересів і сподівань різноманітних
соціальних спільностей, верств, класів, націй, індивідів і суспільства. Політична
свідомість — це свідомість співучасників політичного процесу, всіх сил, що борються
за владу та її здійснення, реалізацію.

Першим важливим компонентом політичної свідомості є політичні знання та сформовані на їх основі типові політичні уявлення
про різні аспекти політичного життя суспільства.

Політичні знання та уявлення, як і політична свідомість
в цілому, функціонують на двох рівнях: буденному,
емпіричному та теоретичному.

Буденна
політична свідомість – це сукупність знань і уявлень, ідей, які виникають
під впливом повсякденної політичної дійсності, хоча вона є досить поверховим відображенням
політичного життя, до неї не слід ставитись зневажливо, оскільки сама буденна свідомість
виступає спонукальним мотивом політичної діяльності більшості людей, а також основою,
на якій формується теоретична свідомість.

Буденна політична свідомість характеризується чітко
вираженими соціально-психологічними рисами:
соціальними почуттями, настроями,
емоціями, імпульсивністю, гостротою реагування. Безпосередній зв’язок з практикою
надає їй рис особливої динамічності, рухливості, гнучкості, здатності чутливо реагувати
на політичні зміни, здійснюючи суттєвий, а подекуди і вирішальний вплив на хід подій.

Більш високим рівнем є теоретична політична свідомість
— тобто ідеї, уявлення, погляди, почуття, знання, теорії, що виникають на основі
наукового дослідження політичних відносин. На теоретичному рівні зміст
політичної свідомості закріплюється в формі наукових понять і категорій, а також
соціально-політичних теорій, вчень, концепцій і доктрин.

Емпіричний рівень політичної свідомості –
більш-менш усвідомлена сума спостережень про явища і процеси політичного життя,
що виникають у її учасників. Цей рівень формується на грунті практичного повсякденного
досвіду людей. На відміну від щоденного емпіричний рівень свідомості характеризується
більшої визначеністю і предметністю уявлень про соціально-політичні процеси.

Вперше термін «політична культура» вжив в ХVIII столітті І.Гердер. Політична культура є сукупністю цінностей, установок, переконань, орієнтацій, які є загальноприйнятими і служать впорядкуванню політичного досвіду і регулюванню політичної поведінки всіх членів суспільства. Вона включає не тільки політичні ідеали, цінності і установки, але і діючі норми політичного життя.

Політична культура служить каналом взаємодії особи і політичної влади. Її основне призначення полягає в здійсненні не відчуження, а приєднання людей до політичної системи і політичної діяльності.

Отже, до політичної культури можна віднести:

– знання політики, фактів, зацікавленість ними;

– оцінку політичних явищ, оцінні думки, що стосуються того, як повинна здійснюватися влада;

– емоційну сторони політичних позицій, наприклад, любов до батьківщини, ненависть до ворогів;

– визнання в даному суспільстві зразків політичної поведінки, які визначають, якомога і слід поступати.