Конкурентна боротьба у виборчому процесі
Конкурентна боротьба у виборчому процесі
У сучасному суспільстві кандидату і його команді доводиться вести
виборчу кампанію в гострій конкурентній боротьбі за голоси виборців. Ця боротьба
йде за трьома напрямками:
- просування позитивного іміджу кандидата і його програми;
- критика, викриття недоліків суперників;
- захист вразливих сторін кандидата і його програми
від критики з боку суперників.
У ході будь-якої виборчої кампанії доводиться вирішувати питання
про співвідношення цих трьох напрямків. Можна побудувати передвиборну боротьбу на
пропаганді своєї програми. Зазвичай цей шлях обирають партії і кандидати, що знаходяться
при владі і що домоглися значних позитивних результатів. Можна вибрати як головного
напрямку критику, викриття конкурентів. Як правило, цей шлях обирають опозиційні
сили або кандидати, які, перебуваючи при владі, не змогли добитися позитивних результатів.
Якщо у передвиборній боротьбі пріоритетним стає третій напрямок – захист іміджу,
програми, то це говорить про слабкість кандидата і його команди.
Боротьба з конкурентами нерідко знаходить надзвичайно жорсткі
форми, виходить за рамки конструктивної критики передвиборних програм і виливається
в змагання “компроматів”. Таке жорстке ведення боротьби переслідує мету
не тільки дискредитувати в очах виборців свого суперника, але і вивести останнього
з психологічної рівноваги, щоб він почав робити помилки, зайняв оборонну позицію
і зрештою програв свою виборчу кампанію.
Боротьба з конкурентами продумується і планується не менш ретельно,
ніж позитивна реклама власної програми.
Звичайною справою в практиці передвиборної боротьби є викид в
засоби масової інформації матеріалів, що компрометують суперника. Такі матеріали
готуються заздалегідь: вивчається біографія конкурента, виявляються його сумнівні
зв’язки і непорядні вчинки, його слабкості і недоліки. У виборчій кампанії буває
важливо точно розрахувати час викиду компромату: якщо це зробити рано, то люди під
впливом нової інформації просто забудуть про нього, а якщо ближче до дня виборів,
то можна не встигнути “розкрутити” його в засобах масової інформації.
Конкуренція у виборчому процесі робить неминучою агітацію “за”
і “проти” будь-якого кандидата. Законодавство у демократичних країнах
не забороняє контррекламу, але визначає ту грань, через яку не може переходити жоден
кандидат і його команда в їх боротьбі з суперниками. Ця боротьба не може грунтуватися
на хибних фактах, на свідомих провокаціях, на порушенні закону.