Психологічний фактор в умовах політичного конфлікту

Психологічний фактор в умовах політичного конфлікту

Тільки усвідомивши свої політичні інтереси, їх протилежність інтересам правлячих кіл, а потім сконцентрувавши свої зусилля і ресурси (людські, матеріальні, ідеологічні), соціальна група, позбавлена влади і вимушена підкорюватися іншій, пануючій еліті, отримує можливість вирвати владу в останньої.

Станіслав Ємельянов серед великої кількості причин конфлікту виділяє загальні та часткові причини. До загальних він відносить: соціально-психологічні причини відображають соціально-психологічні явища в соціальних групах – взаємовідносини, лідерство, колективні думки, настрій; індивідуально-психологічні причини відображають індивідуальні психологічні особливості особистості (здібності, темперамент, характер).

Об’єктивні фактори виникнення конфліктів пов’язані із присутністю в будь-якому конфлікті особистісних елементів. До них відносяться: основні психологічні домінанти поведінки особистості(одні гинуть за метал, інші за ідею, для одних справедливі принципи лібералізму а для інших консерватизму); риси характеру і типи особистості (слід пригадати, що важливу роль відіграють акцентуації особистості, установки особистості (взаємодія теоретичної людини з економічною вже передбачає можливість конфлікту); неадекватні представлення, оцінки і самооцінки (розрив між очікуваним і реальним результатом, неправильної оцінки своїх підлеглих, неадекватна самооцінка) манери поведінки ; етичні цінності.

У класовому суспільстві всі конфлікти, що виникають між класами і їх партіями носять лише класовий характер і виникають лише з приводу панування.

Психологічний фактор у політичному конфлікті буде розумітися позитивістами наступним чином: здатність суб’єктів політики відображати їх зіткнення у сфері управління суспільством і державою. А так як політичний конфлікт на думку позитивістів відбувається в будь-якому суспільстві, то психологічний фактор позитивістів це – душа людей, як головна причина, що породжує політичні конфлікти.

1) Несумісність індивідуально вигідних стратегій поведінки і благополуччя суспільства вцілому. Прикладом такого механізму є дві соціальні дилеми:

а) дилема ув’язненого,

б) трагедія общинних пасовищ.

2) Особливості сприйняття один одного сторонами політичного конфлікту.

Це сприйняття включає в себе два аспекти:

а) емоційний – негативне забарвлення противника, пораждают почуття ворожості,

б) когнітивний – прагнення до спрощення ситуації та ігнорування інформації, схематизм.

У навчальному посібнику стверджується, що політичний конфлікт може призводити до серйозним наслідком, загибелі людей, матеріальних цінностей, розтрати коштів.

Насамперед відіграють велику роль особливості психічного сприйняття супротивниками один одного.

Автори посібника пропоную і на майбутнє приймати звернення до незалежних експертів у врегулюванні політичного конфлікту, активно використовувати ЗМІ у вирішенні політичного конфлікту. Активно використовувати особисті контакти представників конфліктуючих сторін для формування позитивного ставлення до ворога. Проводити переговори для створення сприятливої психологічної атмосфери. Необхідно підбирати для переговорів особистості зі стійкою психікою, які вміють управляти своєю психікою, що не ображають опоннентов на переговорах, що не зводять наклеп на них.

Серйозним психологічним фактором Лонцов вважає установку учасників переговорів на вирішення ситуації або на міжособистісні відносини.

Важлива роль відводиться третій стороні – посередництво, арбітраж.

Посередник повинен бути авторитетним у психологічному відношенні.

Мотивація посередника, арбітра і провідних переговори на успішне вирішення переговорів.

Стратегія поступової і обопільної ініціативи по розрядці напруженості. – Одна сторона заявляє про прагнення до миру і робить кілька примирних акцій.

Звичайно всі перераховані психологічні прийоми можуть знижувати напруженість у політичному конфлікті, але головне з реалістичних позицій при вирішенні політичного конфлікту не психологічному факторі, а в співвідношенні політичних сил.