Функції та завдання соціальної держави

Функції та завдання соціальної держави

Функції які були покладені в основу теорії соціальної держави, що виникла в Європі в середині XIX ст., які є актуальними і в даний час:

1) обмежувальна функція – проявляється по відношенню до панівних класів і за допомогою неї вирішуються такі завдання, як обмеження монополізації, регламентація трудових відносин, регулювання економіки, концентрація коштів на соціальні програми і потреби;

2) забезпечувальна функція – проявляється при вирішенні таких завдань, як соціальне страхування, соціальне забезпечення, надання можливостей отримання освіти;

3) гарантуюча функція. Надаючи гарантії і закріплюючи їх на конституційному рівні у вигляді системи прав людини і громадянина, держава за своєю сутністю стає боржником громадянина, надаючи йому право не просто отримувати допомогу від держави, але отримувати її гарантовано.

Соціальній державі властиві всі традиційні функції, зумовлені її природою держави як такої, але вони немовби заломлюються через призму цілей та завдань соціальної держави. В рамках соціальної функції можна виділити такі її різновиди:

1) підтримка соціально незахищених категорій населення (через систему пенсій, соціальних виплат і допомоги);

2) створення можливостей для вільної реалізації трудового та інтелектуального потенціалу громадян держави;

3) охорона праці та здоров’я людей;

4) підтримка сім’ї, материнства, батьківства і дитинства;

5) згладжування соціальної нерівності шляхом перерозподілу доходів між різними соціальними верствами через оподаткування, державний бюджет, спеціальні соціальні програми;

6) заохочення добродійної діяльності (зокрема шляхом надання податкових пільг підприємницьким структурам, що здійснюють добродійну діяльність).

До завдань соціальної політики належать наступні:

– гарантування конституційних прав громадян на працю, соціальний захист, освіту, охорону здоров’я, культуру, житло;

– досягнення гідного рівня матеріального добробуту і умов життя людей;

– забезпечення повної продуктивної зайнятості населення, підвищення якості і конкурентоспроможності робочої сили;

– орієнтація державної політики на сім’ю, забезпечення прав і соціальних гарантій сім’ям;

– забезпечення підтримки соціально найуразливіших верств населення;

– вплив на демографічну ситуацію в напрямі підвищення народжуваності та зниження смертності населення, збільшення тривалості життя;

– розвиток соціальної інфраструктури;

– забезпечення стабільності суспільної системи