Ефективність соціальної політики

Ефективність соціальної політики

При визначенні ефективності соціальної політики держави слід виходити з такого:

1. перше – відповідності отриманого результату поставленим цілям розвитку, а також ступеня цього досягнення,
2. друге – мінімізації народно-господарських витрат, пов’язаних з досягненням поставлених цілей,
3. третє – досягнення кращого з можливих компромісів між суперечливими завданнями в умовах політичного та адміністративного тиску.

Щоб визначити ефективність соціальної політики, використовуються різні індикатори. Так, найважливіший міжнародний індикатор — якості життя — визначається через індекс розвитку людського потенціалу, який розраховується на основі трьох показників: очікуваної тривалості життя, рівня освіти і рівня життя, що вимірюється на базі реального ВВП на душу населення. За цим показником Україна посідає 86-те місце у світі.

На сучасному етапі перехідної економіки також використовуються:

• показники рівня життя (децільний коефіцієнт диференціації прибутків, індекс концентрації прибутків населення (індекс Джинні), поріг бідності та багатства, коефіцієнт соціальної стратифікації населення, ступінь задоволення потреб, структура прибутків і витрат і т. ін.);
• мінімальні державні стандарти (прожитковий мінімум, мінімальна заробітна плата і т. д.);
• соціально-демографічні показники (тривалість життя, динаміка захворюваності, народжуваності, смертності);
• показники економічної активності населення (співвідношення зайнятих у різних секторах економіки, рівень зайнятості та безробіття, самозайнятість, міграція населення та її причини, міграція інтелектуалів);
• показники соціальної напруженості (участь у політичних заходах, страйках, поріг безробіття, динаміка злочинності, корупція і т. д.);
• показники розвитку соціальної сфери (рівень бюджетної забезпеченості регіону, частка державних і комерційних структур, позабюджетні соціальні фонди, співвідношення платних, пільгових і безкоштовних послуг і т. д.);
• частка витрат на екологію у ВВП.