Основні типи та напрями політичного прогнозування

Основні типи та напрями політичного прогнозування

Прогнозування в політиці. Це відносно
самостійна сфера соціального прогнозування. Це — спеціальне наукове дослідження
перспектив розвитку політичного життя, його процесів, подій і явищ.

Політичне прогнозування — обов язкова
умова успішної політичної діяльності. Воно передбачає вироблення політичного прогнозу,
суджень про майбутнє в політичному процесі.

Значення політичного прогнозування
полягає не тільки в тому, що від нього залежить ефективність політичної діяльності,
прийнятих рішень, акцій, а й у тому, що за самою сутністю воно є започаткованою
політичною оцінкою, яка ґрунтується на усвідомленні політичних інтересів певних
соціальних груп.

Передбачуваність розвитку політичних
систем і процесів визначається тим, що майбутня політична дійсність закономірно
випливає з минулого і сучасного спрямування розвитку політичних подій.

Політичний прогноз виступає як частина
комплексного соціального прогнозу і як такий він є найуспішнішим і найефективнішим.
Він здійснюється на основі економічного прогнозу і водночас на основі врахування
дії специфічних законів функціонування й розвитку політичної надбудови, яка є відносно
самостійною і здійснює зворотний вплив на економічні процеси, що відбуваються в
суспільстві. У цьому й полягає специфіка політичного прогнозування.

Прогнози в галузі політики мають,
як відомо, специфічний характер. Розрізняють внутрішньополітичне і зовнішньополітичне
прогнозування.

Внутрішньополітичне прогнозування
— це спеціальні дослідження, метою яких є виявлення перспективних тенденцій, шляхів,
строків, етапів політичного розвитку суспільства, вдосконалення політичної системи,
політичних відносин.

Розрізняють два аспекти внутрішньополітичного
прогнозування. Перший аспект пов’язаний з прогнозними оцінками конкретних політичних
явищ. Цей аспект має прикладний характер і на практиці здійснюється в процесі політичної
діяльності. Суб’єктом прогнозу при цьому виступає, як правило, держава чи політична
партія у формі відповідних органів. Другий аспект прогнозу охоплює діяльність політичних
інституцій суспільства і політичні процеси, що відбуваються в ньому. Прогнозистом
тут виступає певний науковий колектив, який спеціалізується на вивченні політичної
системи країни.

Свої особливості має і зовнішньополітичне
прогнозування (прогнози в галузі міжнародних відносин і зовнішньої політики).

Основним суб’єктом міжнародних відносин
у сучасному світі є держава, яка завдяки цим відносинам реалізує свою зовнішньополітичну
функцію. Важливою сферою прогнозування стали питання зовнішньої політики окремих
держав.

На основі загальнотеоретичної методології
оцінюється загальна ситуація в світі, регіоні, країні, вивчаються тенденції, напрями
розвитку і чинники, що визначають розвиток, робляться спроби оцінити нові можливі
чинники розвитку тощо. На цій основі виникає можливість створювати більш-менш детальні
багатоваріантні прогнози.