Структура і соціальна цінність об’єктивного права

2. Структура і соціальна цінність об’єктивного права

Структура права – це його внутрішня
побудова, спосіб організації взаємодіючих елементів. Розрізняють наступні елементи
структури.

Об’єктивне право – це сукупність
норм права, що виступають як нормативний регулятор, який є системою загальнообов’язкових
формально визначених правил поведінки, які встановлюються або санкціонуються державою,
служать критерієм правомірної чи протиправної поведінки особи, юридичною підставою,
на базі якої визначається наявність або відсутність у особи суб’єктивних прав та
юридичних обов’язків.

Суб’єктивне право – це сукупність
норм, що виступають для суб’єкта як вид та міра можливої поведінки суб’єкта, яка
підлягає забезпеченню та охороні з боку держави.

Приватне право – це сукупність
правових норм, що регулюють відносини в сфері приватного інтересу (особистого життя)
індивідів – майнові відносини, шлюбно-сімейні відносини, відносини права власності.

Публічне право – це цілісна сукупність
правових норм (державних, адміністративних, кримінальних), які регулюють відносини
в сфері загально – державного чи іншими словами (публічного) інтересу індивідів.

Матеріальне право – сукупність
правових норм, за допомогою яких держава здійснює вплив на суспільні відносини,
шляхом прямого, безпосереднього правового регулювання.

Норми матеріального права закріплюють
форми власності (юридичний стан майна та осіб); визначають порядок утворення та
структуру державних органів; правовий статус громадян та юридичних осіб; права та
обов’язки за різними угодами ( дарування, купівлі – продажу) і т.і.

Процесуальне право – це система
норм, що регулюють суспільні відносини, які виникають в процесі розслідування злочинів,
розгляді та вирішенні кримінальних та цивільних справ. Процесуальне право є похідним
від матеріального та покликане обслуговувати інтереси останнього задля його ефективної
роботи.

Нормам процесуального права притаманна
відносна самостійність та розподіл на інститути та галузі.

Регулятивне право – це система
норм права, які закріплюють існуючі суспільні відносини, розподіляють між їх учасниками
права та обов’язки, вказують на бажані моделі поведінки.

Охоронне право – система норм,
які розраховані на випадки порушення регулятивних норм, для чого містять в своєму
складі санкції з метою відновлення порушених прав, можливого відшкодування збитків
та притягнення винних до юридичної відповідальності.

Розкрити значення права для суспільства та конкретизувати його сутність покликана категорія «цінність права». У навчальній літературі вона не одержала широкого визнання.

Представляється доцільним запропонувати дане поняття для розуміння.Соціальна цінність об’єктивного права – це здатність права служити засобом для задоволення справедливих, прогресивних потреб та інтересів
як усього суспільства так і окремих його членів.

Цінність права виражається в тому, що:

• право – це засіб організації керування суспільством, воно надає діям людей погодженість;
• реалізація правових норм призводить до впорядкованостісуспільних відносин;
• право – необхідна умова життя та розвитку сучасного
  суспільства;
• право – це дієвий засіб захисту існуючого суспільного
  ладу, правові норми встановлюють міри відповідальності
  (кримінальної, адміністративної, цивільно – правової) за суспільно небезпечні і шкідливі для
  суспільства діяння;
• право – це засіб відновлення суспільства, фактор прогресу; воно розвиває
  ті суспільні відносини, у яких суспільство зацікавлене;
• надто важливе значення права як інструмента
  переходу до нових економічних і політичних відносин, рішення глобальних проблем
  сучасності;
• право – виразник справедливості – за своїм призначенням воно протистоїть несправедливості, «юстиція» у перекладі з латинського означає справедливість;
• право визначає міру свободи особи в суспільстві;
• право і свобода особи невіддільні одне від одного, оскільки право, визначаючи масштаб, кордони свободи, допомагає індивіду їх усвідомити;
• Визначення юридичних цінностей – предмет юридичної аксіології.

Під цінністю права
розуміється його спроможність служити метою і засобом задоволення науково обґрунтованих,
соціальне справедливих загальнолюдських потреб та інтересів громадян та їх об’єднань. Цінності в праві слід сприймати як шкалу виміру самого
права. Цінність у праві – це те сутнісне, що дозволяє праву залишатися самим собою.

Можна виділити основні
прояви цінності права.

1. Соціальна цінність права полягає у тому, що воно, втілюючи
загальну, групову та індивідуальну волю (інтерес) учасників суспільних відносин,
сприяє розвитку тих відносин, у яких зацікавлені як окремі індивіди, так і суспільство
в цілому. Воно вносить стабільність і порядок у ці відносини. У суспільстві, в умовах
цивілізації, немає такої іншої системи соціальних норм, яка змогла б забезпечити
доцільне регулювання економічних, державно-політичних, організаційних та інших відносин,
реалізуючи при цьому демократичні, духовні та моральні цінності. Забезпечуючи простір
для упорядкованої свободи і активності, право служить чинником соціального прогресу.
Його роль особливо зростає в умовах краху тоталітарних режимів, розвитку демократії.

2. Інструментальна цінність права – один із проявів його
загальносоціальної цінності – полягає у тому, що право є регулятором суспільних
відносин, інструментом для вирішення різних завдань, у тому числі для забезпечення
функціонування інших соціальних інститутів (держави, соціального керування, моралі
та ін.) та інших соціальних благ. Як інструмент право використовується різними суб’єктами
соціального життя – державою, церквою, громадськими об’єднаннями, комерційними організаціями,
громадянами. У цивілізованому суспільстві саме право є одним із головних інструментів,
здатних забезпечити організованість і нормальну життєдіяльність, соціальний мир,
злагоду, зняття соціальної напруженості.

3. Власна цінність права як соціального явища полягає у
тому, що право виступає як міра: а) свободи та б) справедливості. У цій якості право
може надавати людині, комерційним і некомерційним організаціям простір для свободи,
активної діяльності й у той же час виключати сваволю і свавілля, тобто служити гарантом
вільного, гідного та безпечного життя. Соціальна свобода, не пов’язана правом, поза
права, може переростати у сваволю, несправедливість для більшості людей. Право виступає
силою, яка в змозі протистояти беззаконню.

Стверджуючи принципи свободи і
справедливості, право набуває глибокого особистого значення, стає цінністю для окремої
людини, конкретної групи та суспільства в цілому, відкриває особі доступ до благ
і виступає дієвим засобом її соціальної захищеності. Як писав український мислитель
Б. Кістяківський, «право лише там, де є свобода особи». У цьому проявляється гуманістичний
характер права. Саме через свою власну цінність право входить до арсеналу загальнолюдських
цінностей, що виробляються поколіннями людей протягом історії.