Правова культура: поняття, види, структура
Зміст сторінки:
2. Правова культура: поняття, види, структура
Правова культура є особливою складовою духовної культури людства, що фіксує
досягнення суспільства в розвитку правових феноменів у цілому, розкриває роль правових
ідеалів і цінностей у житті суспільства, реальних здобутків держави у сфері правоохоронної
діяльності. Вона має свої, притаманні лише їй специфічні властивості та функції,
що відрізняють її від інших форм культури завдяки її безпосередньому зв’язку з державою,
законодавством, правом.
Під правовою
культурою необхідно розуміти, різновид
загальної культури, який становить систему цінностей, що досягнуті людством у галузі
права і стосується правової реальності певного суспільства.
Ознаки правової культури:
- виступає засобом правового регулювання суспільних відносин, заснованих на законах,
формах взаємодії їх учасників; - органічно пов’язана та взаємодіє із законодавством;
- використовується як інструмент покращення стану правового життя суспільства
в цілому; - сприяє спілкуванню суб’єктів політичного й правового життя суспільства, що виражається
в різних формах правомірної поведінки та мислення, побудованого на вільному виборі
гарантованих законами правових засобів досягнення поставлених цілей.
Таким чином, правова
культура включає:
- правосвідомість,
що формується під впливом об’єктивних та суб’єктивних
факторів суспільного розвитку. На неї впливають не тільки історичні та соціальні
процеси, а й геополітична ситуація в державі і духовна сфера суспільства. Якщо правова
система функціонує в умовах законності, свободи, соціальної справедливості, поваги
до права, то це сприяє підвищенню рівня правосвідомості всіх суб’єктів; - повагу
до права; - правові
знання та уявлення; - традиції,
потреби, навички діяльності у відповідності до закону; - реальну
діяльність громадян, відповідно до правових установок і переконань (режим законності); - правову
активність населення, посадових осіб і законодавців, урядовців та ін.
Показники
правової культури:
- відповідність права вимогам справедливості
та свободи; - якість системи законодавства;
- форми і методи правового регулювання
- участь громадян в управлінні
державою; - рівень якості роботи правоохоронних
і правозастосовних органів та посадових осіб; - рівень правотворчої та правореалізаційної
культури; - рівень правосвідомості громадян
і посадових осіб, їх переконаність у необхідності діяти відповідно до вимог норм
права; - знання про державний устрій,
призначення держави, політичну систему суспільства; - правові знання, що охоплюють
знання конкретних норм права; - стан законності та правопорядку;
- престиж юридичної професії;
- авторитет і належний ступінь
розвитку юридичної науки.
Залежно від
носія правової культури розрізняють такі її види:
- правову
культуру суспільства; - правову
культуру особи; - правову
культуру професійної групи.
Виділяючи
три види правової культури, варто пам’ятати, що в реальному житті вони тісно переплетені:
правова культура, як соціальне явище, єдина; правова культура суспільства не існує
поза правовою культурою його членів (особистості, групи); вона є умовою, формою
і результатом культурно-правової діяльності громадян та їх професійних груп.
Правова культура суспільства – це різновид загальної
культури, що представляє собою своєрідну систему правових цінностей, що відповідають
рівню досягнутого суспільством правового прогресу і відображають у правовій формі
стан свободи особи, інші найважливіші соціальні цінності.
Кожне суспільство
виробляє свою модель правової культури.
Структура правової культури суспільства:
– правосвідомість – високий рівень свідомості, що включає оцінку закону з
позицій справедливості, прав людини;
– правомірна поведінка – правова активність громадян, що полягає в їх належній
поведінці;
– юридична практика – ефективна діяльність законодавчих, судових, правозастосовних
і правоохоронних органів;
– стан законності та правопорядку – суспільні відносини, врегульовані за допомогою правових
засобів, зміст яких складають правомірні дії суб’єктів права. Міцність правопорядку залежить від стану законності,
без якої неможлива правова культура. Переконаність у необхідності дотримання норм
права – це основа режиму законності та правопорядку.
Правова
культура особи – це обумовлені правовою культурою суспільства ступінь і характер
прогресивно-правового розвитку особистості, що забезпечують її правомірну діяльність.
Правова культура особи включає:
– знання законодавства (інтелектуальний зріз). Інформованість була і залишається
важливим каналом формування юридично зрілої особистості;
– переконаність у необхідності та соціальній корисності законів і підзаконних
нормативно-правових актів (емоційно-психологічний зріз);
– уміння користуватися правовим інструментарієм – законами й іншими актами
– у практичній діяльності (поведінковий зріз).
Правова
культура особи характеризує рівень правової соціалізації члена суспільства, ступінь
засвоєння і використання ним правових основ державного та соціального життя. Правова
культура особи означає не тільки знання та розуміння права, але і правові судження
про нього як про соціальну цінність, і головне – активну роботу, щодо втілення в
життя його положень і зміцнення законності та правопорядку.
Показником правової культури особи є її правова активність
як вища форма правомірної поведінки, що передбачає:
– наявність високого рівня правосвідомості;
– гарне знання права (внутрішній аспект);
– готовність до ініціативної правомірної діяльності в правовій сфері на основі
поважного ставлення до права, переконаності в необхідності та справедливості норм
права;
– добровільне здійсненні норм права;
– цілеспрямовану, ініціативну, позитивну соціально корисну діяльність особи,
що перевершує звичайні вимоги до можливої і належної поведінки, спрямовану на розвиток
демократії, зміцнення законності та правопорядку (зовнішній аспект).
Правова
культура особи (загальна і спеціально-професійна) сприяє виробленню стилю правомірної
поведінки, що формується в залежності від:
– ступеня засвоєння і прояву цінностей правової культури суспільства;
– специфіки професійної діяльності;
– індивідуальної неповторності творчості кожної особистості.
Правова
культура професійної групи (професійна правова культура) – одна з форм правової
культури суспільства, властива певній спільності людей, яка професійно займається
конкретним видом діяльності, що вимагає фахової освіти і практичної підготовки.
Професійній
правовій культурі робочої групи (колективу) і її членам властива більш висока ступінь
знання і розуміння правових явищ у відповідних галузях професійної діяльності.