Класифікація та загальна характеристика основних прав і свобод особи

3. Класифікація та загальна
характеристика основних прав і свобод особи

Можна навести таку класифікацію основних
прав, свобод людини і громадянина:

1. За
роллю держави у реалізації прав людини і громадянина:

а) негативні – права, що охороняють особу від впливу влади (зловживання
нею) шляхом її обмеження. Передбачають право індивіда на захист від будь-якого втручання,
у тому числі і державного, у здійсненні особистих і політичних прав. Це історична
перша, основоположна група прав на незалежність від влади (свобода слова, преси,
релігії, пересування, вибору професії, право на недоторканність приватної власності;
таємниця і недоторканність листування; право на недоторканність житла і т.д.);

б) позитивні – права, що вимагають від держави захисту особи, забезпечуються
державою, передбачають „позитивне втручання” з боку держави у їх здійснення. Це
— економічні, соціальні і культурні права, що характеризують правову державу новітнього
періоду розвитку. До них відносяться: право на освіту, свобода будь-якої творчої
діяльності, право на інтелектуальну власність, право на вільне використання своїх
здібностей і майна, право на соціальну безпеку і захист в умовах безробіття, право
на сприятливе навколишнє середовище, право на охорону здоров’я і медичну допомогу,
право на гідне життя і т.п.

2. За
часом проголошення, права:

а) першого покоління – проголошені буржуазними революціями (ХVІІ-ХVІІІ ст.) громадянські і політичні права,
так звані „негативні”;

б) другого покоління – утвердилися у середині ХХ ст.. внаслідок боротьби
народів за покращення свого соціально-економічного, культурного статусу, під впливом
соціалістичних ідей та держав, так звані „позитивні”
права;

в) третього покоління – виникнули після ІІ світової війни внаслідок поглиблення
екологічних та гуманітарних проблем людства, викликані глобальними проблемами. Це
колективні або солідарні права. Належать не окремому індивіду, а націям, народам.
До них відносяться: право на мир, навколишнє середовище, самовизначення, інформацію,
соціальний та економічний розвиток тощо.

3. В
залежності від приналежності особи до певної держави, права:

а) громадян;

б) іноземців;

в) осіб без громадянства;

г) осіб з подвійним громадянством.

4. За
ступенем розповсюдження, права:

а) загальні – притаманні всім громадянам;

б) спеціальні – залежать від соціального, службового положення, статі,
віку тощо. Це права службовців, неповнолітніх, жінок, біженців, ветеранів тощо.

5. За
кількістю суб’єктів, що реалізують, права:

а) індивідуальні (право на життя, труд);

б) колективні (право на мітинги, страйки).

6. За
сферами реалізації в суспільному житті, права:

а) громадянські або особисті – це природні, основні, невід’ємні права
людини, що мають, в основному, характер негативного права. Це можливості людини,
необхідні для забезпечення її фізичної і духовної індивідуальності. Відповідно до
цього особисті права поділяють на фізичні і духовні. Фізичні права: на життя, особисту
недоторканність, свободу пересування, вибір місця проживання, безпечне навколишнє
середовище, житло і т.д. Духовні права: на ім’я, честь і гідність, на справедливий,
незалежний і публічний суд.

б) політичні права — можливості
(свободи) громадянина активно брати участь в управлінні державою й у суспільному
житті, впливати на діяльність різних державних органів, а також громадських організацій
політичної спрямованості. Це — право обирати і бути обраним у представницькі органи
державної влади і місцевого самоврядування, право створювати громадські об’єднання
і брати участь у їхній діяльності, свобода демонстрацій і зборів, право на інформацію,
свобода слова, думок, у тому числі свобода друку, радіо, телебачення й ін..

в) економічні права — можливості
(свободи) людини і громадянина розпоряджатися предметами споживання й засобами виробництва.
Особливе місце серед економічних прав займає право на приватну власність.

г) соціальні права — можливості
(свободи) особи вільно розпоряджатися своєю робочою силою, використовувати її самостійно
чи за трудовим договором, тобто право на вільну працю (вибір виду діяльності, безпечні
умови праці, гарантовані мінімальні розміри її оплати і т.п.), право на соціальне
забезпечення, відпочинок, освіту, гідний рівень життя й ін.

д) культурні права — можливості
(свободи) збереження і розвитку національної самобутності людини, доступу до духовних
досягнень людства, їх засвоєння, використання й участі надалі у їхньому розвитку.
До них відносяться: право на освіту; навчання рідною мовою; право на використання
вітчизняних І світових досягнень куль­тури і мистецтва; право на вільну наукову,
технічну і художню творчість.

є) екологічні
права — можливості (свободи) користуватися сприятливим природним середовищем.
Це — права на сприятливе навколишнє середовище, відшкодування шкоди, заподіяного
здоров’ю і майну екологічними правопорушеннями, на природокористування й ін.

Екологічному праву відповідає
обов’язок уповноважених державних органів, підприємств, установ і організацій проводити
заходи, спрямовані на оздоровлення навколишнього природного середовища, попередження
і зниження шкідливих для людини і навколишнього середовища наслідків.

Юридичний обов’язок — гарантована
законом міра суспільне необхідної поведінки особи, об’єктивно обумовлена потребами
існування і розвитку інших осіб, соціальних груп, націй, людства.

Обов’язок
— парна категорія з правом, тому що обов’язок служить способом забезпечення прав.
Права людини і громадянина не є безмежними, абсолютними, оскільки їхнє використання
не повинне наносити шкоди іншим людям, суспільству в цілому. Це застереження міститься
в Загальній декларації прав людини (п.2 ст.29). Використання людиною своїх прав
одночасно передбачає її обов’язок захищати і зміцнювати ці права — заради самої
себе і заради інших. Права існують тільки тоді, коли визнаються іншими громадянами
держави. Саме для того, щоб зміцнити свої права, громадяни в демократичному суспільстві
приймають на себе зобов’язання і виконують свої обов’язки. Свої вимоги до громадян
держава формує в системі обов’язків і встановлює міри юридичної відповідальності
за їхнє невиконання.

Класифікація
обов’язків: особисті, політичні, економічні, культурні, екологічні.

1. Особисті
   обов’язки можна розділити на фізичні і духовні.
2. Економічні
   обов’язки — обов’язок віддавати частину свого доходу у вигляді податку на суспільні
   потреби й ін.
3. Політичні
   обов’язки — дотримуватися конституції і законів, захищати батьківщину й ін.
4. Культурні
   обов’язки — дбайливо ставитися до пам’ятників історії культури людства й ін.
5. Екологічні
   обов’язки — берегти природу; компенсувати збиток, заподіяний забрудненням і
   іншим негативним впливом на навколишнє природне середовище.

У деяких країнах до числа найважливіших
обов’язків громадян відноситься:

• участь
  у голосуванні на виборах в органи державної влади і військова повинність.
• трудитися
  (Японія, Італія, Гватемала, Еквадор і ін.),
• виховувати
  дітей (Італія, Росія),
• піклуватися про своє здоров’я і вчасно вдаватися до лікувальної
  допомоги (Уругвай).