Методи збору соціальної інформації
2. Методи збору соціальної інформації (вибірка,
аналіз документів, спостереження, опитування: анкетування та інтерв’ю)
Поряд з теоретичним велике значення в дослідженні має методичний розділ програм,
який включає в себе опис методики і організації дослідження. Центральне місце в
цьому розділі займає аргументація ВИБІРКИ. Характер проблеми, цілі і завдання дослідження
визанчають, яким повинен бути об’єкт дослідження. Деколи. коли об’єкт дослідження порівняно невеликий і соціолог має під рукою достеменні
сили і можливості його вивчити, він може дослідити його повністю. Тоді говорять,
що об’єкт дослідження ідентичний генеральній
сукупності. Але часто складне дослідження енможливо або в ньому немає необхідності.
Тому для реалізації завдань дослідження здійснюється вибірка.
В програмі повинно бути чітко визначено:
- Який об’єкт емпіричногодослідження
- Являється дослідження повним чи вибірковим
- Якщо воно вибіркове, чи претендує воно на репрезентативність
Репрезентативність – це якість вибіркової
цілісності відтворювати параметри і значні елементи генеральної цілісності.
Генеральна цілісність – це цілісність
всіх можливих соціальних об’єктів, яку належить вивчити в кордонах програми соціологічного
дослідження.
Вибірка (або другорядна цілісність) – це частина об’єктів
генральної цілісності. що з допомогою спеціальних прийомів відібрана для отримання
інформації про всю цілісність в цілому.
Число одиниць спостереження. що складають вибіркову цілісність, називаєтьсяобсягом вибірки. Існує декілька процедур
виконання вибірки:
– дослідник
повинен вказати, скільки ступенів відбору застосовується у вибірці, яка одиниця
(кількість) відбору на кожній ступені і який темп відбору застосовується на кожній
ступені;
– що
являється основою вибірки (список, картотека, карта)
– яка
одиниця (кількість) спостереження на останній ступені вибірки
Спробуємо на дослідженні соціально-психологічного портрету населення України
розглянути вибірку. Щоб досягти репрезентативності вибірки (див. “зеркало недели”
№9, від 4 березня 2000 року) УЦЕПД (Український центр економічних і політичних досліджень)
спочатку виявив найбільш характерні регіоникраїни (7 зон). В кожній зоні з урахуванням
статистичних і демографічних даних дорослого населення України в процентному відношенні
було визначено 2002 респонденти по таких параметрах: а) по віку; б) по статі; в)
по професійних ознаках; г) міське і сільське населення; д) заняті у державному і
приватному секторі виробництва; е) з урахуванням громадян з різним рівнем прибутків;
ж) працюючих і безробітних, пенсіонерів тощо. Звісно. що для отримання більш точних
даних можна розширити параметри вибірки, а також масив дослідження, але соціологи
рахують, що вибірка репрезентативна по 7-8 показниках в 2-2,5 тис. чоловік.
Важливою частиною методичного розділу програми є обгрунтування методів збору емпіричних даних.
Якщо буде використано метод аналізу
документів, то слід вказати, які
документальні джерела будуть вивчатися, а також які методи аналізу їх змісту будуть
втілюватися. При використанні методів опитування необхідно визначення його техніки, організаційної структури і змісту, де проводиться
опитування: на робочому місці, на відпочинку, інших місцях, які види анкетування,
зміст анкети та ін.
При визначенні методів збору інформації соціолог повинен враховувати наступне:
– оперативність
і економічність дослідження не повинні забезпечуватися за рахунок втрати якості
даних;
– ні
один метод не являється універсальним і має свої чітко визначені можливості. Тому
не існує взагалі “хороших” чи “поганих” методів, є методи, адекватні або не адекватні
визначеному завданню; надійність методу забезпечується не тільки його обгрунтованістю,
але й дотриманням правил його застосування.
Найбільш ефективним з точки зору працевитрат і фінансів є АНАЛІЗ ДОКУМЕНТІВ.
Він має і ряд інших преференцій у порівнянні
з іншими методами:
по-перше, – аналіз документів дозволяє оперативно отримати фактографічні дані
про предмет дослідження;
по-друге, – ця інформація носить об’єктивний характер.
Але не слід забувати про обмеженість, пов’язану, перш за все, з якістю такої
інформації: а) облікова і звітна інформація не завжди буває достеменною і потребує
контролю, з допомогою спостереження і опитування; б) частина цієї інформації швидко
старіє; в) цілі розробки документів частіше всього не співпадають з тими завданнями.
що вирішує дослідник, тому інформація, що розміщена в документах повинна перероблятися,
переосмислюватися соціологом; г) більшість даних документів не має інформації про
стан свідомості респондентів. Тому аналіз документів достатній лише в тих випадках,
коли для вирішення завдань достатньо фактографічної інформації.
Але в більшості випадків в соціології використовуються інші методи збору інформації,
а саме:
– СПОСТЕРЕЖЕННЯ,
– ОПИТУВАННЯ:
АНКЕТУВАННЯ, ІНТЕРВ’Ю,
– ТЕСТУВАННЯ.
Під спостереженням в соціологічному
дослідженні розуміється метод збору інформації (емпіричних даних), що визначають
як передбачливе, цілеспрямоване, систематичне сприйняття і реєстрацію соціальних
фактів, що піддаються контролю і перевірці. Головною перевагою безпосереднього спостереження
є те, що воно дозволяє фіксувати події і елементи людської поведінки в момент їх
скоєння, в той час як інші методи збору первинних даних базується на попередніх
або ретроспективних розсудах індивідів. Іншою важливою перевагою цього методу є
те, що дослідник у відповідній мірі не залежить від об’єкту свого дослідження, він
може збирати факти незалежно від прагнення індивідів чи груп говорити або від їх
уміння відповідати на запитання.
В спостереженні закладена відповідна доля об’єктивності, яка покликана самою
установкою фіксування ситуацій, явищ і фактів, що мали місце. Але в цій процедурі
є і суб’єктивний елемент. Спостереження передбачає нерозривний зв’язок спостерігача
з об’єктом спостереження, який залишає слід і в сприйманні спостерігачем соціальної
дійсності і в розумінні суттєвості явищ, які спостерігаються та їх інтерпретацію.
Чим сильніше спостерігач зв’язаний з об’єктом спостереження, тим більший елемент
суб’єктивізму, тим більше емоційна забарвленість його сприйняття. Ще одною важливою
особливістю методу спостереження, що обмежує ефективність його застосування, є складність,
а інколи і неможливість проведення повторного спостереження.
В залежності від характеру процесу спостереження виділяють наступні його типи:
1) контрольовані
чи неконтрольовані,
2) включені
чи невключені,
3) польові
і лабораторні,
4) випадкові
і систематичні.
Але найбільш поширеним методом збору соціологічної емпіричної інформації є
МЕТОД ОПИТУВАННЯ.
Метод опитування передбачає:
– словесне
або письмове звернення дослідника до відповідної сукупності людей (респондентів)
з питаннями, зміст яких виставляє проблему, що досліджується на рівні емпіричних
індикаторів;
– реєстрацію
і статистичну обробку отриманих відповідей, а також їх теоретичну інтерпретацію.
По формах і умовах спілкування соціолога з респондентами відрізняють: письмові
(анкетування) і словесні (інтерв’ю), по місцю проживання і по місцю роботи, цільові
аудиторії (глядачі в кінотеатрах, пацієнти в клініках тощо), очні (особисті), заочні
(звернення з анкетою через газету, телебачення, по телефону), групові, індивідуальні
та ін.
Метод опитування використовується в ряді випадків:
– коли
досліджувана проблема недостатньо забезпечена документальними джерелами або коли
такі джерела взагалі відсутні;
– коли
предмет вивчення або окремі його характеристики недоступні для спостереження;
– коли
предметом дослідження є елементи суспільної чи індивідуальної свідомості: потреби,
інтереси, мотивації, настрої, цінності, переконання людей тощо;
– в
якості контрольного (додаткового) методу для розширення можливостей описування та
аналізу характеристик і для перевірки даних, які отримані іншими методами.
При виборі анкетування як методу збирання необхідної інформації слід також
знати його позитивні та негативні характеристики. До переваг анкетування належать:
– можливість. яка дозволяє при обмежених ресурсах провести широкомасштабні
дослідження і охопити опитуванням великі маси людей у різних регіонах;
– при поштовому, пресовому чи телефонному методах опитування не вимагається
мобілізації великої групи анкетерів;
– порівняно дешевий і економічний метод збирання достовірної інформації. який
займає мало часу;
– можливість за порівняно короткий час одержати велику кількість даних з різних
сфер життєдіяльності, які цікавлять дослідників;
– дозволяє. і це найголовніше, проводити повторні дослідження через певний
проміжок часу.
Наведені переваги анкетування обернулись. на жаль, на практиці в його “недоліки,
оскільки сприяли розвиткові “анкетоманії”. за якою майже кожному здається, що складання
анкети це проста справа, яка не потребує копіткої праці і спеціальних знань. Непрофесійний
підхід до анкетування сприяв і сприяє девальвації цього методу у соціології, а зловживання
телефонним опитуванням викликає серйозні нарікання людей. Також, при груповому анкетуванні
виникають певні труднощі. пов’язані із забезпеченням повного повернення анкет та
їх якісним заповненням.
До складання анкети є певні вимоги:
вона повинна бути складена таким чином, щоб у процесі її заповнення домогтися від
респондента трьох важливих моментів:
– адаптації
респондента до завдань дослідження;
– досягнення
поставленого основного завдання, тобто отримання достовірних відповідей на основні
питання досліджуваної проблеми;
– зняття
або усунення психологічного навантаження, пов’язаного із заповненням анкети; титульний
аркуш повинен мати коротку лаконічну назву, яка відбиває тему опитування.
ІНТЕРВ’Ю як метод опитування. Головна відмінність між анкетуванням і
інтерв’юванням полягає у формі контакту дослідника з опитуваним. Якщо у першому
випадку основну роль відіграє анкета, зміст якої осмислюється семантично респондентом
і відповідні відповіді даються так, як це диктується інструментарієм, то у другому
випадку контакт здійснюється за допомогою інтерв’юера, який задає иптання і сам
спрямовує бесіду з кожною людиною згідно з опрацьованим сценарієм і фіксцє одержані
відповіді. Це вимагає від інтерв’юера повного трудового навантаження, великих затрат
часу, відповідних знань, щоб говорити мовою співрозмовника і максимально пристосувати
у кожному конкретному випадку підготовлений бланк-інтерв’ю до опитуваної людини.
її характеру і манери спілкування, соціального стану, зовнішньої ситуації тощо.
Інтерв’ю має також свої переваги і недоліки, які слід враховувати при виборі
методів збирання соціологічної інформації. До переваг можна віднести те, що тут
підвищується можливості надійності зібраних даних, додатково з’ясовуються нові дані
з досліджуваного процесу, поглиблюється розуміння між дослідником і респондентами.
Все це в цілому підвищує ефективність і достовірність опрацьованих результатів,
практичних рекомендацій. проектів та реальність їх використання.
Щодо недоліків, то дослідження за допомогою інтерв’ю охоплює передусім обмежений
контингент, потрібно мати добре підготовлених та досвідчених інтерв’юерів, сильний
вплив інтерв’юера на опитуваного тощо. Тому інтерв’ю добре зарекомендували себе
в експертному опитуванні.
У прикладній соціології використовуються три види інтерв’ю: фіксоване (стандартизоване),
фокусовано і вільне. У першому виді спілкування інтерв’юера і респондента суворо
регламентоване детально опрацьованим питальником за інструкцією процесу інтерв’ювання.
Фокусове інтерв’ю, як правило, застосовується у тому випадку. коли опитуваного заздалегідь знайомлять
з темою (предметом), явищем. його причинами і наслідками, навколо яких вестиметься
розмова і на яких слід акцентувати увагу.
Вільне інтерв’ю відзначається мінімальною
стандартизацією поведінки інтерв’юера. Тут інтерв’юер може максимально вільно поводити
себе, використовуючи емоційні, характерологічні властивості респондентів для ефективного
збирання необхідної соціологічної інформації.
Метод експертних оцінок. Для її проведення як методу збирання необхідних
даних насамперед формується група добре інформованих осіб, яка відбирається за такими
ознаками: професійний статус ( посада, науковий ступінь і вчене звання, стаж роботи
тощо); результати їх тестування (з урахуванням оцінки їх попередньої діяльності
як експертів), а також атестації їх колегами, врахування громадської думки, іміджу
у даній сфері суспільного життя.
Перший проект списку, як правило, досить широкий. Однак соціолог повинен над
ним попрацювати, або звести його до оптимального у плані кількісного і якісного
рівня експертів. Для визначення компетентності експертів застосовується як самооцінка,
так і колективна оцінка його авторитетності.
Основний робочий інструментарій експертних опитувань – анкети або бланк-інтерв’ю,
опрацьовані за спеціальною програмою. Згідно з цим процедура одержання інформації
може виглядіти як анкетування чи інтерв’ювання експертів.
Метод експертних оцінок може мати різні форми – від заочного індивідуального
опитування за допомогою анонімної анкети до відкритої групової дискусії, обміну
думками, особливо щодо прогнозних оцінок певного явища, строку здійснення того чи
іншого проекту та ін. Відомо, як за допомогою експертних оцінок американці в достовірно
передбачений строк дали правдивий прогноз висадки людини на Місяць.
Експертні оцінки можуть одержувати у вербальній формі або у вигляді ймовірних
оцінок. Перші дослідження традиційними методами аналізу документів. Другі опрацьовуються
методом аналізу на проблемних мережах. Як правило, результати експертних оцінок
є величинами, які можуть бути виміреними за відповідними шкалами, тому при їх обробці
доводиться застосовувати досить складні статистичні методи.
Соціальний експеримент як метод збирання
соціологічної інформації. Для поглибленого аналітичного вивчення соціальної реальності у соціології
використовують соціальний експеримент як метод збору інформації про чинники, які
на неї впливають, результати та наслідки такого впливу. ВІн являє собою спосіб одержання
нових знань зв’язків між показниками функціонування, діяльності, поведінки соціального
об’єкту і впливаючи на нього факторами, якими можна управляти з метою поліпшення
даної соціальної реальності. Отже, це метод отримання інформації в умовах, які контролюються
і управляються, тобто в експериментальній групі чи колективі, що вимагає створення
відповідної експериментальної ситуації.
Використання цього методу вимагає чітко сформулювати основну гіпотезу про
причинно-наслідкові зв’язки, можливості кількісного та якісного впливу факторів,
які вводяться під час експеримету і змінюють поведінку об’єкту дослідження; контролю
діючих факторів, стану об’єкту та умов за час проведення експерименту. Головне завдання
експерименту полягає в тому, щоб, вибравши для експериментування ту чи іншу групу,
впливати на неї певними факторами і стежити за зміною характеристик, які цікавлять
дослідників для вирішення завдань управління суспільними процесами.
Планування і логіка проведення експерименту вимагає послідовного вирішення
таких питань: визначення мети експерименту, формулювання гіпотез та завдань, вибір
об’єкта і чітке означення предмета експерименту, контрольних факторних і нейтральних
характеристик, уточнення умов і створення відповідної експериментальної ситуації,
вибір індикаторів та способу контролю за ходом експерименту, визначення методу фіксації
його результатів, узагальнення та аналіз результатів експерименту, визначення його
значення для практики і теорії соціального управління. Особлива увага приділяється
визначенню факторних характеристик, індикаторів їх виміру, вибору груп експерименту.
Для цього використовують метод попарного відбору характеристик, метод структурної
ідентифікації вибраних груп. метод випадкового відбору тощо. Слід також не забувати
про соціально- психологічні фактори експерименту і заздалегідь їх врахувувати, бо
це може мати вирішальне значення для попередження конфліктних ситуацій, ефективності
проведення і широти розповсюдження експерименту.
Виходячи з вище сказаного, можемо зробити висновок, що:
– кожний
метод характеризується тими чи іншими позитивами і діапазон дії кожного з них досить
широкий;
– ефективному
проведенню соціологічного дослідження сприяє раціональний вибір і комплексне поєднання
певного методу, залучення фахівців різного профілю: соціологів, соціальних психологів,
математиків, педагогів та інших спеціалістів;
– доцільність
застосування того чи іншого методу у даному дослідженні залежить від потенціалу
методу, від змісту і завдань дослідження, ступеня опрацювання проблеми, людських,
фінансових і економічних ресурсів, якими володіє дослідний колектив.
часто для збирання соціологічної інформації використовуються комбінації різних
методів, що нерідко формує нові методи її збирання та аналізу, приводить до утворення
нових нетрадиційних способів отримання даних (наприклад, фокус група, мозкова атака
тощо).