Чинність закону про кримінальну відповідальність у часі
(стаття 4 Кримінального кодексу України (КК України))
Закон про кримінальну відповідальність набирає чинності через 10 (десять) днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування. Злочинність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння. Часом вчинення злочину визнається час вчинення особою передбаченої законом про кримінальну відповідальність дії або бездіяльності.
Чинність закону про кримінальну відповідальність у часі базується на трьох взаємопов’язаних принципах, які відображають зв’язок сьогодення, минулого і майбутнього і є єдиними для всіх різновидів норм (законів) класичного кримінального права, а саме:
- застосування до дії закону часу його чинності (перспективна дія закону);
- зворотність більш м’якого закону (ретроспективна дія нового закону);
- незворотність більш суворого закону (ультраактивна дія старого закону).
Офіційне оприлюднення закону — це доведення до відома громадян і державних органів від імені Президента України повного і точного тексту закону державною мовою. Відповідно до Указу Президента України «Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності» від 10 червня 1997 р. виданнями, де публікуються закони, є:
- «Офіційний вісник України»;
- «Відомості Верховної Ради України»;
- «Урядовий кур’єр»;
- «Голос України»;
- «Офіційний вісник Президента України».
Офіційне оприлюднення закону здійснюється після включення його до Єдиного державного реєстру нормативних актів із зазначенням присвоєного йому реєстраційного коду.
Час набрання законом чинності обчислюється з дня його першого опублікування, в якому б із вищезазначених видань воно не було здійснене. В окремих випадках закон може бути оприлюднений через телебачення, радіо, шляхом використання комп’ютерних мереж. Такі шляхи офіційного оприлюднення повинні бути передбачені в самому законі. Закони України можуть бути опубліковані і в інших виданнях, але лише після їх офіційного оприлюднення. Публікація закону в інших виданнях має інформаційний характер і не може бути використана для офіційного застосування.
Питання про час набрання законом чинності врегульоване в ч. 1 ст. 4 «Чинність закону про кримінальну відповідальність у часі» КК України (вищезгадане), на підставі чого можливі такі строки набрання новим законом чинності:
- після 10 (десяти) днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо законом не визначено строк набрання ним чинності, але не раніше дня його опублікування. При розрахунку десяти днів за підставу береться час опублікування закону. Сам день опублікування закону до числа десяти днів не входить. Тому, якщо закон був опублікований, наприклад, 1 березня, то він набирає чинності з нуля годин 12 березня;
- з дня його опублікування в офіційному виданні . Формулювання «закон набирає чинності з дня його опублікування» досить часто трапляється у текстах законів про кримінальну відповідальність. Наприклад, таке формулювання міститься в Законі України «Про внесення зміни до статті 120 Кримінального кодексу України щодо встановлення кримінальної відповідальності за сприяння вчиненню самогубства» від 8 лютого 2018 року. Закон було опубліковано у газеті «Голос України» 06 березня 2018 р. З нуля годин 7 березня він набув чинності;
- з того строку, який в ньому зазначений . Законодавець може визначити конкретний день, в який закон набуває чинності. Так, Кримінальний кодекс 2001 р. був прийнятий 5 квітня і відповідно до п. 1 «Розділу І. Прикінцевих і перехідних положень» набув чинності з 1 вересня 2001 р., з нуля годин цієї доби. В інших випадках законодавець визначає строк, який має сплинути від дня опублікування закону до дня набуття ним чинності. Так, Закон України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України з метою реалізації положень Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами», яким КК України доповненюватиметься «Розділом XIII-1. Обмежувальні заходи» та зазнав змін і дпоповнень до положень КК України, був опублікований у газеті «Голос України» 11 січня 2018 року і набув чинності в окремих його частинах 12 січня 2018 року та набуде чинності всі інші положення через рік з дня його опублікування, тобто з нуля годин 11 січня 2019 року.
Частина 2 ст. 4 «Чинність закону про кримінальну відповідальність у часі» КК України установлює загальне правило чинності закону про кримінальну відповідальність у часі: «злочинність і караність діяння визначаються законом, який діяв на час його вчинення». Виняток із цього правила — застосування закону, що набрав чинності після вчинення злочину (зворотна дія закону про кримінальну відповідальність у часі), передбачений ст. 5 «Зворотна дія закону про кримінальну відповідальність у часі» КК України. Застосування до діяння закону, який на час його вчинення вже втратив чинність, не допускається в жодному разі.
Під «законом, що діяв на час вчинення діяння» слід розуміти закон, що набрав чинності і ще не втратив її на час вчинення злочину.
Закон про кримінальну відповідальність може втратити чинність за таких обставин:
- коли він був скасований або змінений іншим законом про кримінальну відповідальність. У тексті нового закону міститься в цьому разі пряма вказівка на скасування закону, що існував раніше, або на скасування окремих положень закону, що в цілому продовжує діяти, або на заміну закону, що втратив чинність, новим. Так, у п. 2 «Розділу І. Прикінцевих та перехідних положень» до КК України 2001 р. зазначені нормативно-правові акти, що втратили чинність із набранням чинності новим КК України. Серед них — КК Української РСР від 28 грудня 1960 року;
- коли він змінений повністю чи частково іншим законом без будь-якого зазначення про те в новому законі. Наприклад, Законом України «Про внесення зміни до статті 120 Кримінального кодексу України щодо встановлення кримінальної відповідальності за сприяння вчиненню самогубства» від 8 лютого 2018 року була викладена нова редакція ч. 1 ст. 120 «Доведення до самогубства» КК України;
- у зв’язку із закінченням строку дії або із зміною (усуненням) умов чи обставин, на які закон був розрахований. Наприклад, таким нормативним актом був Указ Президії Верховної Ради України «Про відповідальність за порушення порядку користування картками споживача на право придбання товарів та іншими офіційними документами» від 26 грудня 1990 р.
Злочинність діяння — це віднесення певного суспільне небезпечного діяння до злочинів, яке здійснюється законодавцем шляхом описання ознак даного діяння в законі про кримінальну відповідальність. Караність діяння — це визначення законодавцем у законі про кримінальну відповідальність виду і розміру покарання, що підлягає застосуванню до особи, яка вчинила злочин. Інші кримінально-правові наслідки злочину — це підстави звільнення від кримінальної відповідальності, правила призначення покарання, звільнення від нього та від його відбування, а також судимість.
Виходячи з того, що часом вчинення злочину визнається час вчинення особою передбаченої законом про кримінальну відповідальність дії або бездіяльності, слід вважати часом вчинення:
- злочинів із формальним (у тому числі з «усіченим») складом — час вчинення особою самої дії або бездіяльності, яка є ознакою об’єктивної сторони. Щодо злочинів з усіченим складом (наприклад, ст. 187 «Розбій» КК України, «напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров’я особи, яка зазнала нападу, або з погрозою застосування такого насильства (розбій)») часом їх вчинення визнається час виконання тієї стадії незакінченого злочину, на яку законодавець, виходячи із характеру та суспільної небезпечності діяння, переніс момент закінчення злочину;
- злочинів із матеріальним складом — час вчинення особою суспільне небезпечної дії або бездіяльності, незалежно від часу настання їх суспільне небезпечних наслідків. Настання останніх свідчить про закінчення злочину;
- триваючого злочину — час вчинення дії або бездіяльності, з якої починається так званий «злочинний стан» особи (залишення в небезпеці, втеча з місць позбавлення волі, зберігання зброї тощо);
- продовжуваного злочину — час вчинення останньої дії з числа декількох тотожних дій, об’єднаних єдиним наміром, які лише у сукупності складають єдину «дію» (наприклад, крадіжка останньої деталі комп’ютера, який викрадається частинами);
- злочинів із ускладненим діянням — з часу вчинення особою всіх передбачених законом складових дій (наприклад, ст. 353 «Самовільне присвоєння владних повноважень або звання службової особи» КК України, «самовільне присвоєння владних повноважень або звання службової особи, поєднане із вчиненням будь-яких суспільно небезпечних діянь»).
Припинення чинності закону про кримінальну відповідальність означає, що його норми не можуть застосовуватися до передбачених у ньому діянь.
Підставами припинення чинності законом про кримінальну відповідальність є:
- скасування закону про кримінальну відповідальність;
- заміна закону про кримінальну відповідальність іншим законом;
- закінчення строку дії, на який закон був виданий.