Зворотна дія закону про кримінальну відповідальність у часі
(стаття 5 Кримінального кодексу України (КК України))
Закон про кримінальну відповідальність, що скасовує злочинність діяння, пом’якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість. Закон про кримінальну відповідальність, що встановлює злочинність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі. Закон про кримінальну відповідальність, що частково пом’якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, а частково посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, має зворотну дію у часі лише в тій частині, що пом’якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи. Якщо після вчинення особою діяння, передбаченого КК України, закон про кримінальну відповідальність змінювався кілька разів, зворотну дію в часі має той закон, що скасовує злочинність діяння, пом’якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи.
Сутність зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів полягає в тому, що «їх приписи поширюються на правовідносини, які виникли до набрання ними чинності, за умови, якщо вони скасовують або пом’якшують відповідальність особи». Крім того, «дія закону… не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом» (Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Президента України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (справа про податки) від 5 квітня 2001 р.).
Закон про кримінальну відповідальність має зворотну дію, якщо він :
- скасовує злочинність діяння;
- пом’якшує кримінальну відповідальність;
- в інший спосіб пом’якшує становище суб’єкта, який вчинив злочин.
Якщо закон посилює кримінальну відповідальність, то він зворотної сили не має (ч. 2 ст. 5 «Зворотна дія закону про кримінальну відповідальність у часі» КК України). Зазначене дозволяє стверджувати, що зворотна сила закону про кримінальну відповідальність – це поширення його дії на діяння осіб, які мають кримінально-правові наслідки, що виникли до набуття ним чинності.
Зокрема, йдеться про поширення закону на осіб:
Ø які відбули покарання, але мають судимість (частина 1 статті 88 «Правові наслідки судимості» КК України)
Ø які відбувають покарання;
Ø яким винесено вирок, що не набрав законної сили, або хоча і набрав законної сили, але не обернений до виконання;
Ø щодо яких відкрите кримінальне провадження, що знаходиться на стадії досудового розслідування (у тому числі провадження, провадження за якою зупинено);
Ø які звільнені від відбування покарання з випробуванням (статті 75 «Звільнення від відбування покарання з випробуванням», статті 79 «Звільнення від відбування покарання з випробуванням вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до семи років», статті 104 «Звільнення від відбування покарання з випробуванням» КК України) протягом іспитового строку;
Ø кримінальне провадження яких розглядається в суді, незалежно від інстанції;
Ø які вчинили злочини, про які ще не відомо правоохоронним органам або кримінальне провадженні за якими ще не порушена, якщо з дня їх вчинення до дня набрання чинності новим законом не закінчилися строки давності (саття 49 «Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності» КК України).
Частина 2 ст. 4 «Чинність закону про кримінальну відповідальність у часі» КК України установлює загальне правило чинності закону про кримінальну відповідальність у часі: «злочинність і караність діяння визначаються законом, який діяв на час його вчинення». Виняток із цього правила — застосування закону, що набрав чинності після вчинення злочину (зворотна дія закону про кримінальну відповідальність у часі), передбачений ст. 5 «Зворотна дія закону про кримінальну відповідальність у часі» КК України. Застосування до діяння закону, який на час його вчинення вже втратив чинність, не допускається в жодному разі.
Таким чином, злочин визнається вчиненим до набрання законом чинності, якщо до цієї юридичної події особою була вчинена дія або бездіяльність, що становить його об’єктивну сторону, незалежно від того, коли настали чи могли настати суспільне небезпечні наслідки — до набрання законом чинності або після.
Підставою зворотної дії закону про кримінальну відповідальність у часі відповідно до ч. 1 ст. 5 «Зворотна дія закону про кримінальну відповідальність у часі» КК України є скасування злочинності діяння або пом’якшення кримінальної відповідальності за таке діяння. При цьому слід мати на увазі, що і скасування злочинності діяння, і пом’якшення кримінальної відповідальності можуть бути здійснені шляхом внесення змін як до Загальної частини КК, так і до Особливої. Вирішення питання щодо скасування злочинності діяння або пом’якшення кримінальної відповідальності на підставі використання підзаконних нормативно-правових актів є неможливим при застосуванні закону про кримінальну відповідальність (п. 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення положень статті 58 Конституції України, статей 6, 81 Кримінального кодексу України (справа про зворотну дію кримінального закону в часі) від 19 квітня 2000 р.).
При цьому злочинність діяння — це віднесення певного суспільне небезпечного діяння до злочинів, яке здійснюється законодавцем шляхом описання ознак даного діяння в законі про кримінальну відповідальність. Під скасуванням злочинності діяння слід розуміти декриміналізацію злочину, тобто переведення законодавцем діяння з розряду злочинних до незлочинних (правомірних або правопорушень іншого виду, наприклад, адміністративних проступків).
Скасування злочинності діяння означає його декриміналізацію (повну або часткову), яка може бути досягнута шляхом:
- скасування норм Особливої частини КК України (наприклад, КК України 2001 р. декриміналізовано недонесення про злочин);
- внесення змін до норм Особливої частини КК України включення до диспозицій додаткових ознак або виключення ознак, які були у попередній редакції норми;
- внесення змін до норм Загальної частини КК України (наприклад, доповнення КК України додатковою обставиною, що виключає злочинність діяння, або включення до КК України положення про те, що готування до злочину невеликої тяжкості не тягне за собою кримінальну відповідальність);
- нового офіційного тлумачення кримінально-правової норми, яке змінює обсяг забороненої цією нормою поведінки без зміни її змісту (без зміни «букви» закону).
Кримінальна відповідальність — це вимушене зазнавання особою, яка вчинила злочин, державного осуду, а також передбачених КК України обмежень особистого, майнового або іншого характеру, що визначаються обвинувальним вироком суду і покладаються на винного спеціальними органами держави. Пом’якшення кримінальної відповідальності полягає в законодавчому зменшенні передбачених КК України обмежень прав і свобод, що можуть бути застосовані до особи, яка вчинила злочин. Пом’якшення кримінальної відповідальності має місце у випадках пом’якшення караності діяння та пом’якшення інших кримінально-правових наслідків вчинення злочину. Караність діяння — це визначення законодавцем у законі про кримінальну відповідальність виду і розміру покарання, що підлягає застосуванню до особи, яка вчинила злочин. Інші кримінально-правові наслідки злочину — це підстави звільнення від кримінальної відповідальності, правила призначення покарання, звільнення від нього та від його відбування, а також судимість.
Так, пом’якшення караності діяння має місце у випадках:
Ø одночасного зниження верхньої і нижньої меж покарання;
Ø зниження тільки верхньої або нижньої межі покарання при зберіганні незмінною іншої межі;
Ø введення альтернативного більш м’якого основного покарання;
Ø вилучення альтернативного більш суворого основного покарання;
Ø заміни безальтернативного основного покарання більш м’яким;
Ø зниження верхньої і/або нижньої меж додаткового покарання;
Ø перетворення обов’язкового додаткового покарання на факультативне;
Ø заміни додаткового покарання більш м’яким видом;
Ø вилучення додаткового покарання;
Ø внесення змін до диспозиції статті Особливої частини КК України, у зв’язку з чим вчинене діяння підлягає перекваліфікації за іншою статтею (частиною статті), що передбачає більш м’яке покарання. Причому, як роз’яснив Конституційний Суд України, не є внесенням змін до диспозиції статті Особливої частини КК України збільшення розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, в якому вираховується, наприклад, вартість викраденого майна. У такому разі зміна кваліфікуючих ознак діяння не відбувається і кримінальний закон зворотної дії не має (Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення положень статті 58 Конституції України, статей 6, 81 Кримінального кодексу України (справа про зворотну дію кримінального закону в часі) від 19 квітня 2000 р.).
Пом’якшення кримінальної відповідальності особи за вчинене іншим чином (без зміни санкції відповідної норми Особливої частини КК України) відбувається шляхом, наприклад: зменшення (зниження) часової, грошової або іншої верхньої чи нижньої межі того чи іншого виду покарання, визначеного у «Розділі X. «Покарання та його види» Загальної частини КК України; встановлення можливості застосування при вчиненні того чи іншого злочину умовно-дострокового звільнення від відбування покарання або зменшення строків, які необхідно відбути для такого звільнення; зміни чи виключення обставин, що обтяжують покарання; зменшення строків погашення судимості.
Виходячи з ч. 1 ст. 58 Конституції України та ч. 1 ст. 5 «Зворотна дія закону про кримінальну відповідальність у часі» КК України пом’якшення інших кримінально-правових наслідків вчинення злочину має місце у випадках:
Ø введення нових підстав звільнення від кримінальної відповідальності;
Ø спрощення можливості звільнення від кримінальної відповідальності за раніше існуючими підставами;
Ø розширення переліку обставин, що пом’якшують покарання;
Ø звуження переліку обставин, що обтяжують покарання;
Øз ниження межі складання покарань при сукупності вироків і сукупності злочинів;
Ø звуження підстав призначення більш м’якого покарання, ніж передбачено законом;
Ø обмеження призначення певного виду покарання за колом осіб або за розміром для певного кола осіб;
Ø розширення кола підстав звільнення від покарання;
Ø спрощення умов звільнення від покарання на вже існуючих підставах;
Ø скорочення строків судимості.
Частина 2 ст. 5 Зворотна дія закону про кримінальну відповідальність у часі» КК України за своїм змістом протилежна ч. 1 цієї ж статті. Відповідно до ч. 2 даної статті і на підставі ч. 1 ст. 58 Конституції України всі інші закони про кримінальну відповідальність, крім тих, що усувають злочинність діяння або пом’якшують кримінальну відповідальність, не мають зворотної дії в часі.
Іноді проблема зворотної дії закону про кримінальну відповідальність ускладнюється тим, що він частково пом’якшує кримінальну відповідальність, а частково її посилює. Дана ситуація має місце, наприклад, у випадках, коли в новому законі:
Ø одночасно збільшується максимальна і знижується мінімальна межа покарання;
Ø одночасно знижується максимальна і збільшується мінімальна межа покарання;
Ø посилюється основне покарання і пом’якшується додаткове або навпаки;
Ø посилюється покарання, але зменшується строк судимості тощо.
У подібних випадках зворотну дію мають тільки ті положення закону про кримінальну відповідальність, що пом’якшують кримінальну відповідальність, і не мають такої всі інші положення. Якщо з часу вчинення злочину і до часу засудження особи закон про кримінальну відповідальність змінювався більш ніж один раз, то застосовуватися має найбільш сприятливий для винного закон із усіх, що були чинними у цей період.При визначенні зворотної дії закону про кримінальну відповідальність стосовно триваючих і продовжуваних злочинів слід виходити із часу вчинення цих злочинів. Якщо ж триваючий чи продовжуваний злочин почався під час дії старого закону і вчинювався під час дії нового закону, який пом’якшує кримінальну відповідальність за відповідне діяння, може бути застосований новий закон.