Структура економічних відносин

Економічні відносини, на відміну від виробничих відносин, які існують у виробництві, виробничих галузях, включають також відносини у нематеріальній сфері.

Економічні відносини поділяються:

• на організаційно-економічні;
• соціально-економічні;
• техніко-економічні.

Власність і соціально-економічні відносини – це відносини між суспільними класами, соціальними групами, окремими колективами і членами суспільства. Соціально-економічні відносини багато в чому залежать від типу (форми) власності на умови і результати виробництва.

Всі економічні процеси, що відбуваються у суспільстві, повинні забезпечити поліпшення життєвого рівня народу. Людина — мета суспільного виробництва, і соціально-економічні відносини не повинні використовувати людину лише як виробника, як “фактор виробництва”, як «homo economic» (економічна людина). Людина — не засіб, а кінцева мета створення матеріальних благ. Не людина для виробництва, а навпаки, виробництво для людини. Необхідно побудувати такі соціально-економічні відносини, щоб інтереси переважної більшості населення країни відображали стан її економіки.

Організаційно-економічні відносини виникають тому, що суспільне виробництво, розподіл, обмін і споживання неможливі без певної організації.

Організаційно-економічні відносини — це відносини у сфері кредиту, фінансів, маркетингу, менеджменту, грошового обігу, бірж тощо. До них належать форми і методи господарювання, ринкова система, підприємництво, товарно-грошові відносини.

Організаційно-економічні відносини поділяються на три великих види:

• поділ праці і виробництва та їх кооперація;
• організація господарської діяльності (натуральне і товарно-ринкове господарство);
• управління економікою (стихійно-ринкове і державно-планове регулювання).

Техніко-економічні відносини стосуються насамперед виробничо-господарської діяльності матеріальної сфери, підприємств, їх підрозділів та об’єднань, їх впливу на виробничо-господарську практику розвитку техніки, технології й організації виробництва. Техніко-економічні відносини охоплюють також питання використання виробничих потужностей галузей та їх складових — заводів, шахт, буд-майданчиків, залізничних, тролейбусних і трамвайних депо, сільгосппідприємств тощо, використання сировини, матеріалів, палива, електроенергії.