Літературна творчість 10-13 ст ”Слово о полку Ігоревім”
Літературна творчість 10-13 ст “Слово о полку Ігоревім”
Найдавнішими пам’ятками світської літератури є літописи – хронологічні описи історичних подій Першим, що дійшов до нас є «Повість минулих літ» Нестора, де зібрано відомості про територію, заселену словянами, героїчне минуле Київ держави з 852 до 1110 року, походи князів, битви. Далі з 1118 р до 1200 р опис подій веде «Київський літопис» де розпов про наскоки половців, виведено образ Мономаха «Галицько-Волинський літопис продовжує опис до 1292 р Літописи не належать до худ літератури, це жанр історичної літератури. «Слово про закон і благодать» Іларіона – це І ораторський твір, де прославляється Київ Русь як передове суспільство. Про високий ступінь розвитку оригінальної літератури Київ Русі свідчить творчість Мономаха, проповіді Кирила Туровського, «Києво-Печерський патерик», послання Смолятича. Актуальним є твір «Повчання В Мономаха дітям» Автор подає приклад , гідний наслідування.
Геніальний твір давньої російської літератури «Слово о полку Ігоревім» було знайдено на початку 90-х років ХVIII століття відомим любителем і збирачем російських старожитностей О. І. Мусіним-Пушкіним. Текст «Слова» перебував у збірнику давньоруських творів, оригінальних і перекладних. Збірник був придбаний ним через свого комісіонера в числі інших рукописів у колишнього архімандрита закритого на той час Спасо-Ярославського монастиря – Йоїла Биковського. Крім «Слова», ця збірка укладав у собі «Хронограф», літопис, що називалася «Временник, еже кличеться літописання руських князів і земля Руська», «Сказання про Індійське царство», повість про Акіра Премудрого і «Девгеніево діяння».
Перше, дуже коротке повідомлення про «Слово» було зроблено відомим поетом того часу М. М. Хераскова в 1797 році в другому виданні його поеми «Володимир». У XVIII столітті були зроблені ще й інші переклади «Слова», удосконалювали перший. У 1800 році «Слово» було видано А. І. Мусіним-Пушкіним у співпраці зі своїми вченими друзями: А. Ф. Малиновським, М. М. Бантиш-Каменським і Н. М. Карамзіним – трьома кращими знавцями давньоруських рукописів того часу. У 1812 році збірку, що включав «Слово», згорів у московському пожежі разом з усім найціннішим зборами давньоруських рукописів в будинку А. І. Мусіна -Пушкіна на Разгуляї. У зборах А. І Мусіна-Пушкіна згоріли і інші рукописи першорядного значення, як, наприклад, знаменита Троїцький літопис самого початку XV століття, якої широко користувався М. М. Карамзін у своїй «Історії Держави Російської». Згоріла і велика частина екземплярів першого видання «Слова».
Немає нічого дивного в тому, що «Слово» збереглося лише в одному списку. У єдиному списку дійшло до нас не тільки «Слово о полку Ігоревім», але і безліч інших творів давньої російської літератури, серед них такі першокласні, як
У жанровому відношенні «Слово о полку Ігоревім» вивчено слабо. Існує кілька гіпотез, досить суперечливих і, загалом, слабко обгрунтованих. У «Слові о полку Ігоревім» дослідники бачать то «поему», то «військову повість», то «билину XII ст.», То «урочисту промову», виголошену на честь Ігоря Святославича при поверненні з полону.