Причини єдності діалектики, логіки і теорії пізнання

Причини єдності діалектики, логіки і теорії пізнання

Єдність логіки, діалектики і теорії пізнання виражає єдність законів розвитку, тотальність процесів розвитку, що захоплюють і природу, і людське мислення і суспільство. Цей принцип приводив у зніяковілість марксистських діалектиків. В Гегелівській діалектиці принцип єдності, логіки, діалектики і теорії пізнання втілився з усією можливою послідовністю як принцип тотожності мислення і буття. Матеріалістичній діалектиці (маркситській) виникли труднощі з його застосуванням. Інше формулювання єдності логіки діалектики і теорії пізнання – єдність діалектики об’єктивної, діалектики природи та діалектики суб’єктивної (діалектики мислення). В такому формулюванні відмінність різних форм діалектики визначається але не розкривається. Коли ж з’являється назва трьох різних теоретичних дисциплін – діалектики, логіки, теорії пізнання, стає очевидним і принциповим існуванням розвитку в різних формах.

Отже, головна з причин єдності логіки діалектики і теорії пізнання полягає в наступному: діалектика вивчає прояви розвитку у природі (діалектика об’єктивного), логіка вивчає особливості розвитку в людському мисленні, а теорія пізнання намагається пов’язати діалектику об’єктивну та суб’єктивну за допомогою принципу відображення.