Елітарні концепції держави

Елітарні концепції держави

Теорія еліт створена італійськими політологами Г. Моска та В. Паретто в 20-30-х роках XX ст. і грунтується на ідеї нездатності основної маси населення управляти державою. За цією теорією політика – це сфера боротьби двох протилежних груп: пануючої меншості (еліти), що оволоділа державою, та підпорядкованої їй «сірої маси», що охоплює решту населення держави. При цьому демократія розглядається як утопія, міраж, у гонитві за яким маси населення стають інструментом в руках диктаторів.

Саме тому Г. Моска пов’язував свободу людства не з демократією, а з компетентною правлячою елітою. 

Другий засновник цієї теорії – В. Паретто – вважав, що державою, суспільством завжди править і повинна правити еліта. Правляча еліта утворюється у трьох головних сферах суспільних відносин – політичній, економічній та інтелектуальній – шляхом висування індивідів, які досягай в своїй справі найбільших успіхів. Кожен, хто має належний рівень освіти і досяг успіхів у своїй професійній діяльності, може увійти до складу еліти. 

Пануюча еліта добровільно не віддає владу. Тому зміна еліт проходить, як правило, шляхом насильства, переворотів і революцій, хоча можлива зміна еліт і мирним, еволюційним шляхом.

Засновники цієї теорії вважали, що в цілому для суспільства кориснішою є насильницька зміна еліт, що забезпечує швидкий прихід до влади нової, прогресивної еліти, а отже, і швидке втілення в суспільне життя нових досягнень науки і техніки тощо. 

Однією з течій теорії еліт є доктрина технократії, за якою із зростанням впливу науки, техніки на всі сфери суспільного життя вчені, технічні спеціалісти об’єктивно змушені зосереджувати у своїх руках не тільки виробничі та науково-дослідницькі функції, а й політичну владу. Тому, враховуючи значення впливу науково-технічної революції на життя суспільства, керівництво державою має здійснюватися кращими представниками науково-технічної інтелігенції, що приводить до виникнення нової суспільно-політичної системи — технократії.