Типологія методів політичних досліджень

Характер відображення політичних процесів та явищ

Політичний процес є одним із суспільних процесів і відрізняється від правового, економічного, ідеологічного, духовно-культурного своїми якісними характеристиками:

по-перше, він є визначенням конкретного, з кінцевим результатом процесу певного масштабу (наприклад, формування певної партії, проведення виборів і т.ін.);

по-друге, відображає реальну взаємодію суб’єктів політики;

по-третє, показує як індивіди, соціальні групи та інститути влади з усіма своїми стереотипами, цілями і забобонами взаємодіють один з одним та з державою, реалізуючи при цьому свої специфічні соціальні ролі та функції.

Джерелом розвитку політичних процесів виступають суперечності всередині політичної системи. Існує три групи таких суперечностей і всі, хто бере участь у політичному процесі, обов’язково повинні це враховувати:

по-перше, протиріччя частини (певного класу, політичної партії) і цілого (народ в цілому);

по-друге, протиріччя всередині частини (поділ суспільства на класи, соціальні групи має умовний характер і суперечності зберігаються завжди);

по-третє, протиріччя частини по відношенню до свого авангарду (політична партія, яка повинна виражати інтереси певної частини народу не дотримується своєї програми, що відриває маси від верхівки партії).

Наприкінці 50-х років XX ст. виник самостійний напрям аналізу політичного процесу – теорія політичної модернізації, суть якої полягає в описі характеру і напрямків переходу від традиційного до раціонального суспільства в результаті науково-технічного прогресу, соціально-структурних змін і перетворень нормативно-ціннісної системи. Оскільки саме політична система має бути якомога більш адаптованою до нових проблем, породжених суспільно-політичними змінами, то одним з найголовніших завдань політичної модернізації є формування політичної системи соціальної дії. Інституціоналізація політичної структури також є важливою метою, адже удосконалення традиційних інститутів, що в процесі модернізації суттєво змінюють свої функції та характер діяльності або ж взагалі реформуються в нові структури, є необхідним. Процес модернізації має альтернативний характер, разом з тим можемо говорити про певні стандарти в організації економіки, політики, соціальних відносин (як-то товарно- грошовий регулятор виробництва, збільшення затрат на освіту, зростання ролі науки в раціоналізації економічних відносин, сприяння якомога більшій соціальній мобільності населення, плюралістична організація влади, зростання політичних комунікацій і багато інших тенденцій).

Рівні дослідження та рівні узагальнення політики

Головна мета політологічного дослідження — одержати якомога повнішу й актуальну інформацію, що відображає ті сторони політичного життя суспільства, які нерідко непомітні неозброєним оком, але які потрібно враховувати при підготовці і прийнятті політичних рішень і прогнозуванні.

У сучасній політичній науці існують два основні рівні дослідження: теоретичний і прикладний. У такій побудові відображається орієнтація цієї галузі знань на вирішення практичних завдань. Політичні концепції, як правило, мають ту чи іншу практичну спрямованість. Навіть політичні погляди древніх були прямо пов’язані з прагненням удосконалити державне правління, виховати законослухняних громадян, підвищити авторитет тих, хто тримає владу.

Згодом у політичних дослідженнях поряд з абстрактними теоретичними уявленнями, досить дистанційованими від конкретної дійсності, викристалізувалися знання, що були безпосередньо сфокусовані на вивченні і вирішенні практичних колізій політичного життя. Вони і склали область прикладної політології.

Прикладна політологія передбачає:

1) методологічний рівень — теоретичну чи концептуальну позицію дослідження, в основі якої лежать тлумачення політичної проблеми і предмета дослідження, а також результатів;

2) методичний рівень, що виражається в теорії виміру і заснованих на ній методах збору й обробки первинної політичної інформації;

3) процедурний (технологічний) рівень — як сукупність організаційних, технічних і фінансових заходів, необхідних для здійснення всієї технології політологічного аналізу.

Прикладна політологія займається дослідження конкретних політичних подій. Справа це дуже серйозна і потребує ретельної, глибоко продуманої підготовки. Цінність інформації, отриманої в наслідок політичного аналізу, прямо пропорційна зусиллям на його всебічну підготовку. Тому освоєнню методичних прийомів політичного аналізу передує велика робота з оволодіння специфічними правилами, здатними забезпечити належний рівень готовності політолога до проведення політологічного дослідження.

Підготовка політологічного дослідження — це складний процес, насичений різними видами діяльності, науковими процедурами й операціями. Насамперед необхідно подбати про надійну методологічну основу дослідження, скласти його загальну логіку, розробити документи для збору інформації щодо політичних подій, сформувати аналітичну групу з компетентних фахівців. Важливу роль відіграє також організаційне і матеріально-технічне забезпечення політологічного дослідження. Взагалі політолог може приступити до власне політологічного дослідження лише в тому випадку, якщо він упевнений, що вся підготовча робота проведена на належному рівні.