Сутність та особливості натурального господарства

Натуральне виробництво — це тип господарства, в якому виробництво спрямовано безпосередньо на задоволення особистих потреб і потреб виробництва. Для натуральних господарств характерною є економічна замкнутість. Це означає, що такі господарства повністю або майже повністю ізолювали себе від суспільного поділу праці. Натуральне господарство протилежне товарному, яке виробляє продукти для продажу.

В умовах натурального господарства проявляються такі риси економіки:

1) господарська одиниця не бере участі в суспільному поділі праці, хоча останнє може мати певний ступінь розвитку і використовується більшою чи меншою кількістю інших господарських одиниць. До розкладу первіснообщинного ладу і виникнення першого великого поділу суспільної праці натуральне господарство було абсолютною формою його організації в суспільстві (общині);

2) кожне натуральне господарство намагається виробляти необхідні життєві засоби, тобто фонд життєвих благ для виробника і членів його сім’ї. Цей фонд виступає засобом людей до життя, відтворення їх;

3) засоби виробництва виробляються безпосередньо в господарській одиниці з тим, щоб процес виробництва був забезпечений не тільки земельними ресурсами, а й засобами виробництва, створеними в даному господарстві.
Економічною основою натурального господарства є сільське господарство і домашня промисловість.

Натуральне виробництво, з погляду забезпечення стабільності іс­нування безпосередніх виробників, має велику перевагу перед будь- якою іншою формою організації суспільного виробництва. Ця перева­га полягає в його надзвичайній стійкості до впливу зовнішніх чинни­ків. Самодостатність і самозабезпеченість дають можливість здійсню­вати процес відтворення майже безвідносно до загальних змін у суспільному виробництві. Цю перевагу натурального господарства ви­користовує навіть сучасна людина, коли загальні умови суспільного виробництва ставлять безпосереднього виробника у скрутне станови­ще. Прикладом може бути його поведінка в умовах глибокої економі­чної кризи, що мала місце на теренах нашої Батьківщини в 1991— 1999 pp. В умовах цієї кризи значна частина виробників була змушена вирішувати питання про власне фізичне виживання, бо суспільне ви­робництво не могло забезпечити їм умови для нормального існування. Це змусило велику частину нашого населення вдаватись до організації натурального господарства на своїй присадибній ділянці, дачі чи прос­то городі. Саме це дозволяло вижити нашим громадянам у скрутні ча­си перебудови економіки. Отже, стійкість натурального господарства є дійсно його позитивною рисою.