1.4. БЕЗПЕКА ЛЮДИНИ У ЖИТТЄВОМУ СЕРЕДОВИЩІ

1.4. БЕЗПЕКА ЛЮДИНИ У ЖИТТЄВОМУ СЕРЕДОВИЩІ

1.4.1. Механічні небезпеки, їх джерела, наслідки

До механічних небезпек відносять:

– механізми та рухливі частини устаткування, хиткі конструкції;

– ріжучі, колючі та падаючі предмети;

– підвищений рівень шуму, коливань та вібрацій;

– робоче місце на висоті.

Джерела даного виду небезпек мають здебільшого природне та техногенне походження. Такі чинники при невдалому збігові обставин можуть виявити негативний вплив на людину та її здоров’я.

Існування джерела небезпеки свідчить передусім про можливість утворення конкретної небезпечної ситуації, при якій буде спричинена шкода. До матеріальних збитків, пошкоджень, шкоди здоров’ю, смерті або іншої шкоди призводить конкретний вражаючий фактор.

1.4.2. Побутовий травматизм

В побуті найчастіше людина зустрічається з такими обладнанням:

– електроприлади (телевізор, комп’ютер, пральна машина, холодильник, мікрохвильова піч та ін кухонні електроприлади);

– газове обладнання (плита, колонка, опалювальний котел);

– слюсарні інструменти (молоток, викрутка, свердлильне та різальне обладнання).

Побутове середовище – це середовище проживання людини, що містить сукупність житлових будівель, споруд спортивного і культурного призначення, а також комунально-побутових організацій і установ. Безпека життя і здоров’я людини не тільки на виробництві, але й за його межами набуває особливого значення з огляду на економічні та демографічні аспекти сучасного розвитку нашої держави. Останніми роками в усьому світі спостерігається тенденція до збільшення кількості нещасних випадків у невиробничій сфері. Але в Україні вона набула загрозливих масштабів.

Травму відносять до побутової якщо пошкодження організму людини чи порушення правильного його функціонування наступило під впливом якого-небудь небезпечного фактора поза межами виробничого середовища (в домашніх умовах), під час відпочинку в лісі на річці, в дорозі та ін. Серед побутових травм поширені такі: отруєння продуктами, медикаментами, отрутохімікатами, засобами побутової хімії; опіки термічні та хімічні; переломи та вивихи; поранення та кровотечі; утоплення; спроби самогубства.

1.4.3. Безпека на ігрових і спортивних майданчиках

Відкриті спортивні майданчики мають бути розміщені в спортивній зоні на відстані не меншій як 10 м від навчальних корпусів та житлових будинків . Спортивна та ігрова зони повинна мати огорожу вздовж периметра.

Майданчики для рухливих ігор (рис. 1.18) повинні бути встановлених розмірів, рівними, очищеними від сторонніх предметів Майданчики не можна огороджувати канавами, влаштовувати цегляні бровки. Не менше ніж на 2 м від майданчика не повинно бути дерев та інших предметів, що можуть спричинити травму. Бігові доріжки мають бути спеціально обладнані, не мати бугрів, ям, слизького ґрунту.

Усі спортивні снаряди й обладнання повинні бути справними й надійно закріпленими. Гімнастичні снаряди не повинні мати у з’єднаннях люфтів, деталі кріплення мають бути надійно закручені. Розміщувати обладнання треба так, щоб навколо кожного гімнастичного снаряду була безпечна зона.

Катки із штучним льодовим покриттям повинні мати товщину льоду не меншу ніж 15 см. Схил має бути не більшим як 0,01. Катки й ковзанярські доріжки повинні мати рівну поверхню, без тріщин і вибоїн. Усі пошкодження поверхні льоду, що виникають, негайно огороджують. На катках і ковзанярських доріжках на одного має припадати не менше як 8 м² площі. Лижний інвентар підбирають індивідуально, відповідно до даних людини. Палиці мають бути міцними й зручними, мати петлі для захвату руками, вістря для упору й обмежувальне кільце; поверхня лиж не повинна мати перекосів і бічних викривлень, тріщин, задирок і відколів, ковзну поверхню просмолюють і змащують спеціальною маззю відповідно до погодних умов.