3.1.2. Система правового захисту та нагляду за дотриманням безпеки та охорони праці на виробництві

3.1.2. Система правового захисту та нагляду за дотриманням безпеки та охорони праці на виробництві.

Організація служби охорони праці в закладах та установах

Система управління охороною праці (СУОП) – це сукупність органів управління підприємством, які на підставі комплексу нормативної документації проводять цілеспрямовану, планомірну діяльність щодо здійснення завдань і функцій управління з метою забезпечення здорових, безпечних і високопродуктивних умов праці (рис. 3.7).

Відповідно до Закону України “Про охорону праці” державне управління охороною праці в Україні здійснюють:

– Кабінет Міністрів України;

– спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з нагляду за охороною праці;

– міністерства та інші центральні органи державної виконавчої влади;

– місцева державна адміністрація, місцеві Ради народних депутатів.

Рішення Держнаглядохоронпраці, прийняті в межах його повноважень, є обов’язковими для виконання центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами і організаціями всіх форм власності та громадянами.

Для координації, вдосконалення роботи по охороні праці і контролю за цією роботою в центральному апараті міністерств та інших центральних органах державної виконавчої влади створюються служби охорони праці.

Державний нагляд за дотриманням законодавства про ОП здійснюють: спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з нагляду за охороною праці; спеціально уповноважений державний орган з питань радіаційної безпеки; спеціально уповноважений державний орган з питань пожежної безпеки; спеціально уповноважений державний орган з питань гігієні праці. Вищий нагляд за дотриманням законодавства про ОП здійснює Генеральний прокурор України.

Посадові особи органів державного нагляду за ОП мають право: безперешкодно в будь-який час відвідувати підконтрольні підприємства для перевірки дотримання законодавства про ОП; надсилати керівникам підприємств обов’язкові для виконання розпорядження про усунення порушень в ОП; забороняти експлуатацію підприємств, окремих робочих місць до усунення порушень, що створюють загрозу життю або здоров’ю працюючих; притягати до адміністративної відповідальності працівників, які порушили законодавчі та інші нормативні акти з ОП. Роботодавець зобов’язаний безплатно створювати необхідні умови для роботи представників органів державного нагляду за ОП.

Контроль і нагляд за станом охорони праці на підприємстві спрямовані на виявлення відхилень від вимог правил, норм, стандартів, інструкцій та законодавства з охорони праці з метою вживання відповідних заходів до їх усунення. Цей контроль і нагляд здійснюють керівники підприємства і його підрозділів, робітники, а також відомчі, профспілкові та державні органи і прокуратура.

На підприємствах контролюють стан охорони праці: директор, його заступники, головний інженер, інженер з охорони праці головні спеціалісти, начальники цехів, ділянок, змін, майстри, бригадири, робітники. Основними видами контролю за станом охорони праці на підприємстві є:

– повсякденний оперативний контроль з боку керівників робіт, підрозділів та інших посадових осіб;

– адміністративно-громадський (триступеневий) контроль;

– контроль, що здійснює служба охорони праці на підприємстві;

– паспортизація умов праці та санітарно-гігієнічних умов в цехах і на дільницях;

– нагляд з боку державних інспекцій.

Оперативний контроль з боку керівників робіт і підрозділів підприємства проводиться згідно із затвердженими посадовими обов’язками.

Громадський контроль за виконанням законодавства про ОП здійснюють: трудові колективи через уповноважених, профспілки.

Внутрішньовідомчий контроль за станом ОП в галузі здійснюють міністерства та відомства. У галузі освіти – це служби охорони праці Міністерства освіти та науки, обласних управлінь освіти, навчально-виховних закладів.

Служба охорони праці створюється роботодавцем або уповноваженим ним органом на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності та видів їх діяльності. Служба охорони праці створюється на підприємствах, у виробничих і науково-виробничих об’єднаннях, корпоративних, колективних та інших організаціях з числом працюючих 50 і більше чоловік. В інших випадках функції цієї служби можуть виконувати в порядку сумісництва особи, які пройшли перевірку знань з охорони праці. В закладах та установах роботодавцями також створюються служби з охорони праці. Служба охорони праці підпорядковується безпосередньо керівникові підприємства. Служба охорони праці формується із спеціалістів, які мають вищу освіту та стаж роботи за профілем виробництва не менше 3 років. Працівники служби охорони праці мають право видавати керівникам підприємств, організацій та їх структурних підрозділів обов’язкові для виконання приписи щодо усунення наявних недоліків.

Припис спеціаліста з охорони праці, у тому числі про зупинення робіт, може скасувати в письмовій формі лише посадова особа, якій підпорядкована служба охорони праці. Ліквідація служби охорони праці допускається тільки в разі ліквідації підприємства.

Служба охорони праці вирішує завдання: забезпечення безпеки виробничих процесів, устаткування, споруд; проводить для працівників вступний інструктаж з питань охорони праці; організовує: забезпечення працюючих правилами, стандартами, нормами, положеннями, інструкціями та іншими нормативними актами з охорони праці; бере участь у: розслідуванні нещасних випадків та аварій; формуванні фонду охорони праці підприємства розглядає факти наявності виробничих ситуацій, небезпечних для життя чи здоров’я працівників та ін.

Вона контролює: дотримання чинного законодавства, проведення навчання та інструктажів працюючих, атестації з питань безпеки праці посадових осіб та осіб, які виконують роботи підвищеної небезпеки та ін.

Спеціалісти служби охорони праці мають право: безперешкодно в будь-який час відвідувати виробничі об’єкти, зупиняти роботу виробництв, у разі порушень, які створюють загрозу життю або здоров’ю працюючих; перевіряти стан безпеки, гігієни праці та виробничого середовища на об’єктах підприємства, видавати керівникам перевіреного об’єкту, цеху, виробництва обов’язковий для виконання припис; вимагати від посадових осіб відсторонення від роботи працівників, які не пройшли медичного огляду, навчання, інструктажу, перевірки знань з охорони праці, не мають допуску до відповідних робіт або порушують нормативні акти про охорону праці та ін.

Комісія з питань охорони праці підприємства може створюватися у відповідності з Законом України “Про охорону праці” на підприємствах, в організаціях, господарствах з кількістю працюючих 50 і більше чоловік, незалежно від форм власності та видів господарської діяльності. Комісія є постійно діючим консультативно-дорадчим органом трудового колективу та роботодавця і створюється з метою залучення представників роботодавця та трудового колективу (безпосередніх виконавців робіт, представників профспілок) до співробітництва в галузі управління охороною праці на підприємстві, узгодженого вирішення питань, що виникають у цій сфері. Комісія формується на засадах рівного представництва осіб від роботодавця та трудового колективу. Члени комісії виконують свої обов’язки, як правило, на громадських засадах. Рішення комісії оформляються протоколами і мають рекомендаційний характер, проваджуються в життя наказами роботодавця.

Для виконання цих обов’язків роботодавець за свій рахунок організує навчання і звільняє уповноваженого з питань охорони праці від роботи на передбачений колективним договором термін із збереженням за ним середнього заробітку.

Уповноважені трудових колективів діють відповідно до типового положення, затвердженого Державним комітетом України по нагляду за охороною праці за погодженням з профспілками.

Уповноважені трудових колективів з охорони праці беруть участь:

– в комісіях з розслідування професійних захворювань і нещасних випадків на виробництві, якщо потерпілий не є членом профспілки;

– у вирішенні питання про зниження розміру одноразової допомоги потерпілому від нещасного випадку в разі невиконання ним правил техніки безпеки, що спричинило травмування;

– у підтвердженні факту наявності виробничої ситуації, небезпечної для життя чи здоров’я працівника або для людей, які його оточують, і навколишнього природного середовища, якщо працівник відмовився виконувати з цих причин доручену йому роботу;

– у розробленні розділу “Охорона праці” колективних договорів та угод, комплексних заходів щодо досягнення встановлених нормативів з питань охорони праці;

– у роботі комісій з питань атестації робочих місць та їх відповідності вимогам правил з охорони праці.