1.7.3. Основні технічні та організаційні заходи щодо профілактики виробничого травматизму та професійної захворюваності

1.7.3. Основні технічні та організаційні заходи щодо профілактики виробничого травматизму та професійної захворюваності

Технічні заходи – технічні засоби, що забезпечують безпечні і нешкідливі умови праці, та пов’язані з впровадженням нового обладнання, пристроїв і приладів безпеки і безпечною експлуатацією засобів виробництва.

Нормативно-методичні заходи:

– розробка посібників і рекомендацій;

– розробка нормативно-правової бази з охорони праці на підприємстві;

– забезпечення необхідною нормативно-правовою документацією функціональних служб, окремих структурних підрозділів та робочих місць;

– забезпечення програм і розробка методик навчання з питань охорони праці;

– розробка розділів охорони праці в посадових інструкціях, інструкціях за професіями;

– перегляд НПАОП підприємства.

Організаційні заходи:

– контроль за технічним станом обладнання, інструментів, будівель і споруд;

– контроль за дотриманням вимог нормативних документів з охорони праці;

– нагляд за обладнанням підвищеної небезпеки;

– організація навчання, перевірка знань з питань охорони праці і інструктажів робітників підприємства;

– контроль за виконанням технологічного процесу відповідно до вимог охорони праці;

– організація належних умов до проїздів і проходів відповідно до вимог охорони праці;

– забезпечення працівників засобами індивідуального та колективного захисту;

– забезпечення відповідними знаками безпеки, плакатами.

Санітарно-гігієнічні заходи:

– контроль за впливом виробничих факторів на здоров’я працівників;

– забезпечення санітарно-побутових умов згідно з діючими нормами;

– атестація робочих місць відповідно до їх нормативним актам з охорони праці;

– планування заходів щодо поліпшення санітарно-гігієнічних умов праці;

– паспортизація санітарно-технічного стану умов праці.

Соціально-економічні заходи:

– надання пільг і компенсацій працівникам, які працюють зі шкідливими і небезпечними умовами праці;

– створення умов для економічної зацікавленості роботодавця і працівника у поліпшенні умов і підвищенні безпеки праці;

– соціальне страхування працівників роботодавцем;

– фінансування заходів з охорони праці;

– відшкодування роботодавцем працівнику збитків у разі каліцтва.

Лікувально-профілактичні заходи:

– надання медичної допомоги потерпілим від нещасних випадків на виробництві;

– контроль за здоров’ям працюючих протягом їхньої трудової діяльності;

– лікувально-профілактичне харчування працівників, які працюють на роботах зі шкідливими і небезпечними умовами праці;

– проведення медичних оглядів працівників (попередніх та періодичних);

– дотримання охорони праці жінок, неповнолітніх та інвалідів;

– відшкодування потерпілому працівнику витрат на лікування, протезування, придбання транспортних засобів та інші види медичної допомоги.

Наукові заходи:

– прогнозування соціально-економічних наслідків нещасних випадків і аварій;

– моделювання аварійних ситуацій і розробка заходів щодо їх відвернення;

– плани локалізації і ліквідації аварії;

– оцінка ефективності управління охороною праці;

– підготовка науково обгрунтованих технічних рішень, спрямованих на підвищення безпеки і поліпшення умов праці.

Інформаційне забезпечення – інформаційна підтримка при

проведенні нормативно-методичних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних, лікувально-профілактичних, соціально-економічних, наукових досліджень, спрямованих на збереження безпеки праці, здоров’я працюючих.

1.7.4. Нормативно-правові акти з охорони праці

Охорона праці керується великою кількістю нормативно-правових актів.

Нормативно-правові акти про охорону праці – це правила, стандарти, норми, регламенти, положення, інструкції та інші документи, яким надано чинність правових норм, обов’язкових для виконання.

Опрацювання та перегляд, прийняття нових і скасування чинних нормативно-правових актів з охорони праці проводяться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з нагляду за охороною праці за участю професійних спілок і Фонду соціального страхування від нещасних випадків та за погодженням з органами державного нагляду за охороною праці.

Нормативно-правові акти про охорону праці переглядаються в міру впровадження досягнень науки і техніки, що сприяють поліпшенню безпеки, гігієни праці і виробничого середовища, але не рідше одного разу на десять років.

Стандарти, технічні умови та інші нормативно-технічні документи на засоби праці і технологічні процеси повинні включати вимоги щодо охорони праці і погоджуватися з органами державного нагляду за охороною праці.

Санітарні правила та норми затверджуються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі охорони здоров’я.

Нормативно-правові акти про охорону праці є обов’язковими для виконання у виробничих майстернях, лабораторіях, цехах, на дільницях та в інших місцях трудового і професійного навчання молоді, обладнаних у школах, міжшкільних комбінатах, училищах, вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, будинках самодіяльної технічної творчості тощо.

Система стандартів безпеки праці (ССБП) – це комплекс взаємопов’язаних стандартів, спрямованих на забезпечення безпеки праці, що поширюється на виробниче обладнання, виробничі процеси і засоби захисту працюючих.

Завданням ССБП є установлення загальних вимог до виробничих процесів та обладнання, загальних вимог і норм до окремих видів безпечних і шкідливих виробничих факторів, вимог до засобів захисту працюючих, методів оцінки безпеки праці.

Відповідальність за порушення вимог щодо охорони праці.

За порушення законів та інших нормативно-правових актів про охорону праці, створення перешкод у діяльності посадових осіб органів державного нагляду за охороною праці і представників професійних спілок, їх організацій та об’єднань винні особи притягаються до дисциплінарної, адміністративної, матеріальної, відповідальності згідно із законом.