2.7. Аналіз, причини нещасних випадків та методи вивчення травматизму

2.7. Аналіз, причини нещасних випадків та методи вивчення травматизму

Небезпечні і шкідливі виробничі фактори виробничого середовища впливають на здоров’я і працездатність людини. Вони можуть бути причиною травм за певних умов.

Причини нещасних випадків поділяються на організаційні, технічні та санітарно-гігієнічні.

Організаційні причини:

– незадовільна організація, розташування і утримання робочих місць, проходів та проїздів;

– порушення режиму роботи і відпочинку;

– використання невідповідного інструмента, обладнання, пристроїв;

– недостатня освіченість робітників, невідповідність працюючого роботі, що він виконує;

– незадовільна якість або відсутність індивідуальних захисних засобів;

– відсутність попередження про небезпеку;

– неправильна організація праці, нераціональний режим роботи;

– тривале вимушене одноманітне або ненормальне положення тіла чи окремих його частин та їх перенапруження.

Технічні причини:

– недосконалість технологічних процесів;

– недосконалість обладнання і пристроїв;

– відсутність огорож і запобіжних пристроїв;

– незадовільний стан обладнання, інструмента і пристроїв. 

Санітарно-гігієнічні причини:

– недостатність об’єму і площі виробничих приміщень;

– ненормальні метеорологічні умови (температура, вологість, швидкість руху і тиск повітря);

– теплові випромінювання;

– освітлення не відповідає нормам;

– шкідливі та отруйні речовини;

– шкідливі випромінювання;

– шум і вібрації;

– поганий стан побутових і профілактичних установок та пристроїв.

Вивчення виробничого травматизму відбувається двома шляхами: вивчення травматизму і професійних захворювань за матеріалами статистики; дослідження прихованих небезпек за допомогою технічного обстеження підприємства, цеху або дільниці, – використовування монографічного методу вивчення.

Принципова відмінність першого методу полягає в тому, що вивченню підлягають нещасні випадки і захворювання, що вже сталися.

Статистичний метод. За даними актів можна вивчити розподіл потерпілих за ознаками статі, віку, профілем, місцем нещасного випадку, характером пошкодження, його важкістю. Вивчення травматизму цим методом дає можливість шляхом обчислень визначати: частоту травматизму і важкість травм. Ефективність даного методу залежить від повноти і правильності первинного обліку нещасних випадків. Щоб обрахувати стан і динаміку травматизму на підприємстві, необхідно кількість нещасних випадків пов’язати з числом працюючих на підприємстві і з важкістю нещасних випадків.

Для цього вводяться коефіцієнт частоти травматизму і коефіцієнт важкості травматизму. Коефіцієнт частоти травматизму дає уявлення про кількість травм на кожну тисячу працюючих (включаючи весь особовий склад цеху, заводу):

К_ч = 1000 п /Р,

де: п – кількість нещасних випадків за звітний період; Р – середня за списком кількість працюючих за звітний період.

Монографічний метод полягає в поглибленому дослідженні вибраного об’єкта з урахуванням виробничих умов. Мета вивчення – виявити потенційно небезпечні й шкідливі фактори виробництва та усунути їх.