14.5. Категорії виробництв з точки зору пожежовибухонебезпеки
14.5. Категорії виробництв з точки зору пожежовибухонебезпеки
Промислові виробництва поділяються на п’ять категорій (А, Б, В, Г, Д) залежно від вибухової, вибухопожежної і пожежної небезпеки речовин, що застосовуються, і матеріалів.
Категорія А. До неї належать вибухопожежонебезпечні виробництва із застосуванням таких речовин: горючих газів, нижня межа вибуховості яких 10% і менше; рідин з температурою спалаху парів до 28 °С включно за умови, що вказані гази і рідини можуть утворювати вибухонебезпечні суміші в об’ємі, що перевищує 5 % об’єму приміщення; речовин, здатних вибухати і горіти при взаємодії з водою, киснем повітря або одна з одною.
Категорія Б. До цієї категорії належать вибухопожежонебезпечні виробництва з використанням: горючих газів, нижня межа вибуховості яких більша за 10 %; рідин з температурою спалаху пари вищою за 28 °С до 61 °С включно; рідин, нагрітих за умов виробництва до температури спалаху і вище; горючого пилу або волокон, нижня межа вибуховості яких 65г/м3 і менша до об’єму повітря за умови, що вказані гази, рідини та пил можуть утворювати вибухонебезпечні суміші в об’ємі, що перевищує 5 % об’єму приміщення.
Категорія В. До неї належать пожежонебезпечні виробництва із застосуванням: рідини з температурою спалаху парів вищою за 61°С; горючого пилу або волокна, нижня межа вибуховості яких більша за 65 г/м3 до об’єму повітря; речовин, здатних горіти тільки при взаємодії з водою, киснем повітря або одна з одною; твердих зго-ряємих речовин і матеріалів.
Категорія Г. Виробництва, пов’язані з обробкою вогнетривких речовин і матеріалів в гарячому, розжареному або розплавленому стані, процес обробки яких супроводжується виділенням променевого тепла, іскор і полум’я, спаленням або утилізацією твердих, рідких і газоподібних речовин.
Категорія Д. Це виробництва, пов’язані з обробкою вогнетривких речовин і матеріалів в холодному стані.
Виробничі приміщення і зовнішні установки (в яких експлуатуються електроустановки) розміщені поза приміщенням відкрито чи під навісом за сітчастими або гратчастими огорожами.
Правилами облаштування електроустановок ПУЕ-86 підприємства поділяються за вибухонебезпекою на класи вибухонебезпечних зон. Клас вибухонебезпечної зони, відповідно до якого добирається енергоустаткування, визначають технологи спільно з фахівцями-електриками проектної або експлуатуючої організації.
Вибухонебезпечна зона: приміщення чи обмежений простір в приміщенні або зовнішній установці, в яких є або можуть утворитися вибухонебезпечні суміші.
Визначаючи клас зони, враховують такі умови: якщо вибухонебезпечна суміш займає об’єм більший за 5 % усього вільного об’єму приміщення, тоді весь об’єм приміщення вважають вибухонебезпечною зоною; якщо суміш займає 5 % або менше від вільного об’єму приміщення, то вибухонебезпечною вважається зона в приміщенні на відстані 5 м по вертикалі і горизонталі від технологічного апарату, з якого можливе виділення горючих газів або парів ЛЗР. Об’єм приміщення за межами зони не вважається вибухонебезпечним .
Зони класу В-І розташовані в приміщеннях, в яких виділяються горючі гази або пари ЛЗР в таких кількостях і з такими властивостями, що вони можуть утворити з повітрям вибухонебезпечні суміші при нормальних режимах роботи, наприклад, при зберіганні або зливі, наливі, переливанні ЛЗР і ГЖ, що знаходиться у відкритих ємкостях.
Зони класу В-Іа розташовані в приміщеннях, де при дотриманні технологічного режиму вибухонебезпечні суміші горючих газів або парів з повітрям або іншими окислювачами не утворюються. Вибухонебезпечні суміші виникають тільки внаслідок аварії або несправностей.
Зони класу В-1б розташовані в приміщеннях, що належать до зон класу В-Іа. Вони відрізняються однією з особливостей: горючі суміші мають високу нижню концентраційну межу запалення (15% і більше) і різкий запах, причому концентрації сумішей не вищі за ГДК; приміщення виробництв, пов’язаних із звертанням газоподібного водню, в яких утворення вибухонебезпечної суміші обсягом, що перевищує 5 % вільного приміщення за умов технологічного процесу, виключається; вибухонебезпечна зона утворюється тільки у верхній частині приміщення.
Зони класу В-1б належать зони лабораторій та інших приміщень, де горючі гази і ЛЗР виділяються в кількостях, недостатніх для утворення вибухонебезпечної суміші в зоні, що займає більше за 5 % від об’єму вільного приміщення і в яких робота з ЛЗР і горючими газами ведеться без застосування відкритого вогню. Якщо ж робота з ГЖ і ЛЗР ведеться у витяжних шафах або під витяжними парасольками, то ці зони не є вибухонебезпечними.
Зони класу В-Іг – простори у зовнішніх установках: технологічних установках, в яких містяться ЛЗР і горючі гази; наземних і підземних резервуарах з ЛЗР або горючими газами; естакадах для зливу і наливу ЛЗР; відкритих нафтоуловлювачах, ставках-відстійниках з плаваючою нафтовою плівкою.
До зон класу В-Іг належать також простори: технологічного обладнання з горючими газами і ЛЗР; у отворів за зовнішніми огорожами приміщень з вибухонебезпечними зонами класів В-І, В-Іа і
B-II; в місцях викиду повітря з вентиляційних систем приміщень з вибухонебезпечними зонами будь-яких класів.
Вибухонебезпечною зоною класу В-Іг для зовнішніх вибухонебезпечних установок прийнято вважати зону по горизонталі і вертикалі на відстані:
– 0,5 м від отворів за зовнішніми огорожами приміщень з вибухонебезпечними зонами класів B-I, B-Ia, B-II;
– 3 м від закритого технологічного апарату, що містить ЛЗР і горючі гази, від запірної арматури і фланцевих з’єднань трубопроводів для горючих газів і ЛЗР, а також від витяжного вентилятора, встановленого зовні приміщення (на відкритому повітрі), для видалення повітря із приміщень з вибухонебезпечними зонами будь-якого класу;
– 5 м від пристроїв для викиду горючих газів і парів із запобіжних і дихальних клапанів резервуарів, ємкостей та технологічного обладнання з ЛЗР і горючими газами, а також від пристроїв, розташованих на захищаючих конструкціях будівель, для відведення повітря з витяжної вентиляції приміщень з вибухонебезпечними зонами будь-якого класу;
– 8 м від резервуарів, в яких зберігаються ЛЗР або горючі гази, а також в межах обвалованої біля резервуара площі;
– 20 м від місця відкритого зливу і наливу для естакад з відкритим зливом і наливом ЛЗР.
Естакади із закритими зливно-наливними пристроями, а також естакади і опори під трубопроводи для горючих газів і ЛЗР не належать до вибухонебезпечних зон.
Зони класу B-IIрозташовані в приміщеннях, в яких виділяються перехідні у зважений стан горючі пил або волокна в такій кількості і з такими властивостями, що вони здатні утворити з повітрям вибухонебезпечні суміші при дотриманні технологічного режиму роботи.
Зони класу В-IIa розташовані в приміщеннях, де вибухонебезпечні суміші пилу і волокон утворюються тільки у зв’язку з аваріями і несправностями в роботі технологічного обладнання (табл.14.2).
Таблиця 14.2
Клас зони приміщення суміжного з вибухонебезпечною зоною
Такі приміщення розділяються протипожежними стінами з межею вогнестійкості не меншою за 1 год. і передбачаються виходи безпосередньо назовні. У дверних отворах цих стін встановлюються протипожежні двері, що зачиняються самі, з межею вогнестійкості 0,75 год. і пороги з пандусами висотою 0,15 м. Двері відчиняються убік менш небезпечного приміщення.
Приміщення і зовнішні установки, в яких використовуються або зберігаються горючі речовини поділяються за рівнем пожежної небезпеки на класи пожежонебезпечних зон (табл.14.3).
Зони класу П-І розташовані в приміщеннях, де використовуються або зберігаються горючі рідини з температурою спалаху парів вищою за 61 °С. Зони класу П-ІІ знаходяться в приміщеннях, в яких виділяються горючі пил або волокна, з нижньою концентраційною межею запалення більшою за 65 г/м3 до об’єму повітря в приміщенні. Зони класу П-ІІа розташовані в приміщеннях, в яких містяться тверді горючі речовини.
Межі і клас пожежонебезпечних зон конкретних цехів, об’єктів, технологічних процесів визначаються технологами спільно з фахівцями-електриками проектної або експлуатуючої організації. Рівень пожежо- і вибухонебезпеки залежить від горючих рідин, що застосовуються, можливих коливань температури повітря в зоні утворення вибухонебезпечних концентрацій, меж вибуху горючих сумішей, що утворюються.