Сутність, види, вимір безробіття
Сутність, види, вимір безробіття
Безробіття – це соціально-економічне явище, коли частина економічно активного населення не може застосувати свою здатність до праці у виробництві матеріальних благ, наданні послуг або підприємницькій діяльності.
Безробіття як економічний феномен пов’язане з перевищенням пропозиції ресурсу праці над попитом на цей ресурс.
Причинами безробіття можуть бути такі явища:
1) темпи зростання народонаселення перевершують темпи зростання виробництва
2) в умовах недосконалої конкуренції на ринку праці відбувається підвищення ціни та скорочення попиту на працю
3) сезонні зміни у рівнях виробництва знижують попит на працю у сільському господарстві, будівництві та ін.;
Спеціалісти класифікують безробіття за причинами його існування:
1. Фрикційне безробіття пов’язане з постійним рухом, пошуками або чеканням роботи населенням у результаті зміни місця проживання, професії, через народження дитини і догляд за нею. Таке безробіття має природний характер і не повинно бути надто тривалим.
2. Структурне безробіття виникає під впливом науково-технічного прогресу і охоплює тих працівників, чия праця не може бути використана на нових робочих місцях і які потребують певного часу для додаткового навчання і перепідготовки.
3. Циклічне безробіття зумовлене дефіцитом попиту в період економічної кризи, спаду виробництва і стагнації.
4. Сезонне безробіття стосується працівників, які зайняті тільки в певні пори року.
5. Інституційне безробіття виникає як наслідок низької ефективності роботи організаційних структур ринку праці, державних служб зайнятості (відсутність інформації про вільні робочі місця, умови праці тощо).
6. Приховане безробіття існує за умов неповного використання ресурсів підприємства, при цьому працівники змушені працювати скорочений робочий день, переходити на тимчасову працю або йти в додаткову неоплачувану відпустку.
7. Добровільне безробіття створюють окремі люди, які не хочуть працювати і за тривалий чає втратили цю можливість і зв’язки з трудовим життям.
8. Природне безробіття постійно має місце в умовах економічної рівноваги між попитом на працю і пропозицією робочих місць. Воно дорівнює сумі рівнів фрикційного і структурного безробіття. Рівень природного безробіття не повинен перевищувати 4—5% зайнятого населення.
Рівень безробіття визначається за формулою
де U – рівень безробіття; F – чисельність безробітних; R – чисельність робочої сили (економічно активного населення).
Крім того, рівень безробіття можна визначити як відношення частки тих, хто щомісяця втрачає роботу, до суми часток тих, хто щомісяця втрачає роботу, та тих, хто щомісяця її знаходить, тобто:
