Виникнення, типи, етапи та розвиток конфлікту

Механізм виникнення конфлікту

З’ясування сутності твиникнення конфліктів, має дуже важливе значення для визначення засобів управління ними. В теорії і практиці конфліктології існує три формули конфліктів залежно від природи їх виникнення. Умовно вони позначені як конфлікти “А”, “Б”, “В”. Практичне значення формул конфліктів у тому, що за ними можна достатньо оперативно аналізувати конфлікти і знаходити їх розв’язання. Однак вони – не універсальний метод оцінювання і в багатьох випадках є лише орієнтиром у складному процесі управління конфліктами.

Перша формула конфлікту (“А“) відображає залежність конфлікту (К) від конфліктогенів (КГ). Конфлікто гени – це слова, дії (або відсутність дій), які призводять до конфлікту .

Класифікація конфліктогенів

Характер конфліктогену	Форма прояву конфліктогену
Пряме негативне відношення	Наказ, погроза; зауваження, критика; звинувачення, насмішка; глузування, сар­казм
Поблажливе відношення	Принизлива розрада; принизлива похва­ла; докори; жартування
Хвастощі	Захоплена розповідь про свої реальні і сумнівні успіхи
Менторські відносини	Категоричні оцінювання, судження, ви­слови; нав’язування своїх порад, своєї точки зору; нагадування про неприємне; моралі та повчання
Нечесність і нещирість	Приховування інформації; обман або спроба обману; маніпуляції свідомістю лю­дини
Порушення етики	Спричинені випадково незручності без вибачення; ігнорування партнера по спілку­ванню (не привітався, не запросив сісти, не проявив уваги, продовжує займатися сто­ронніми справами тощо); перебивання спів­бесідника; перекладання відповідальності на іншу людину
Регресивна поведінка	Наївні питання; посилання на інших при отриманні справедливого зауваження;

Механізм розвитку конфлікту за формулою “А” базується на негативному сприйнятті і негативній реакції особистості, проти якої застосований конфліктоген. За відсутністю вольо­вого регулювання такої реакції конфліктна ситуація має тенденцію до розвитку за законом ескалації (наростання).

Першу формулу конфлікту можна подати так:

КГ,   +

КГ₂  + КГ₃  + … КГп  =    К,

де КГ_} – перший конфліктоген; КГ₂ – другий конфлікто­ген (як відповідь на перший), КГ₃ – третій конфліктоген (як відповідь на другий) і т.д.

У теорії і практиці конфліктології існує так званий закон ескалації конфліктогенів. За ним кожний наступний конфлікто­ген сильніший за попередній (КГ₃ > КГ₃ > КГ₃ і т.д.). Важливо відмітити, що за статистикою 80 % конфліктів виникають саме за вищенаведеною формулою. У зв’язку з цим психологи пропонують застосовувати два основних правила безкон­фліктної взаємодії.

Правило 1. Не застосовуйте конфліктогени.

Правило 2. Не відповідайте конфліктогеном на конфліктоген.

Друга формула конфлікту (“Б”) відображає залежність конфлікту (К) від конфліктної ситуації (КС) та інциденту (1):

К = КС + І

Ця формула вказує на такі способи розв’язання конфліктів: Правило 1. Усунути конфліктну ситуацію. Правило 2. Усунути інцидент.

Третя формула конфлікту (“В”) відображає залежність конфлікту (К) від декількох конфліктних ситуацій (КС):

К = КС, + КС₂ + … + КСп, при цьому п > 2.

Тобто сума двох або більше конфліктних ситуацій при­зводить до появи конфлікту. Розв’язання таких типів конфліктів зводиться до усунення всіх конфліктних ситуацій.

 

 

Типи конфліктних ситуацій

Якщо розглядати типи конфліктів через виникнення, то можна виділити три основні різновиди:

• Конфлікт цілей – сторони по-різному оцінюють ситуацію.
• Конфлікт пізнання – у сторін розходяться погляди по розв’язуваній проблемі.
• Почуттєвий конфлікт – у його основі лежать відносини людей один з одним.

Типи конфліктів можна розділити і по участі в них визначеної кількості сторін:

• Внутрішньоособистісний

Внутрішньоособистісний конфлікт.Одна з найпоширеніших його форм – ролевий конфлікт, коли до однієї людини висувають суперечливі вимоги щодо результатів її роботи. Наприклад, завідуючий відділом вимагає від продавця довше бути у відділі, надавати інформацію і послуги. Пізніше завідуючий може висловити невдоволення тим, що продавець витрачає досить багато часу на покупців і приділяє мало уваги поповненню відділу товарами. А продавець сприймає вказівки, що робити і чого не робити, як несумісні. Такий конфлікт, як правило, пов’язаний з низькою задоволеністю роботою, а також зі стресом.

• Міжособистісний

Міжособистісний конфлікт є найпоширенішим. На підприємствах він виявляється по-різному. Найчастіше це суперечка керівників і спеціалістів щодо штатів, коштів, основних фондів. Кожний з них вважає, що, оскільки ресурси обмежені, він повинен переконати вище керівництво виділити ці ресурси саме йому. Міжособистісний конфлікт може виникнути також і як зіткнення особистостей. Люди з різними рисами характеру, поглядами, цінностями іноді просто не можуть бути в злагоді. Як правило, погляди і цілі таких людей докорінно відрізняються. 75-80 % міжособистісних конфліктів породжуються зіткненням матеріальних інтересів окремих суб’єктів, хоча зовні це проявляється як розбіжність характерів, особистих поглядів або моральних цінностей 

• Внутрішньогруповий – конфлікт між частинами або членами групи й особистістю. Часто такі конфлікти виникають при зміні керівництва або появі нового неформального лідера.
• Міжгруповий

Міжгруповий конфлікт – це конфлікт між підрозділами керованої та керуючої систем підприємства. Досить часто такі конфлікти виникають між лінійним і штатним персоналом. Через відмінності цілей починають конфліктувати функціональні групи всередині підприємства.

 

 

Етапи розвитку конфлікту

Більшість соціологів виділяє чотири етапи конфлікту: перед конфліктна ситуація, початок конфлікту і сам конфлікт, розв’язання конфлікту, післяконфліктна ситуація.

Перший етап – передконфліктна ситуація. Вона характеризується формуванням конфлікту, йде накопичення й загострення протиріч різних протидіючих сторін. Конфліктуючі суб’єкти оцінюють свої можливості (матеріальні цінності, влада, інформація, зв’язки тощо), шукають спільників, виробляють стратегію й тактику майбутніх дій. Цей етап ще називають прихованою (латентною) фазою конфлікту.

Другий етап починається з інциденту або приводу, другими словами, з якоїсь події, що й приводить до руху конфліктуючі сторони.

Іде процес розгортання конфлікту, з’являються перші результати боротьби. Кожна з протидіючих сторін зіткнулася з опором своїх противників, відчула його сильні й слабкі позиції.

На цьому етапі можуть розпочинатися дії, які сприяють припиненню відкритих зіткнень, починають прийматися компромісні рішення. На другій фазі розвитку конфлікт із латентної стадії переростає у відкриту форму і проявляється в різних формах конфліктної поведінки. Конфліктна поведінка – це дії, націлені на блокування досягнень протидіючої сторони, формування установ на боротьбу, психологічна згода до неї. Конфлікт інтересів на цьому етапі набуває форми гострих протиріч, коли індивіди й соціальні групи не стільки намагаються урегулювати конфлікти, а навпаки, всіляко поглиблюють протиріччя, руйнують колишні структури взаємодій і відношень, це апогей конфлікту.

В емоційному плані цей етап характеризується накопиченням агресивності, переходом від неприязні до ворожнечі. Ця стадія конфлікту характеризується максимальним використанням сили учасників конфлікту й використанням усіх наявних ресурсів.

Цей етап конфлікту залежить також від масштабів соціальних проблем. Особливого значення набувають суб’єкти управління соціальними конфліктами: вони можуть як загострити, так і врегулювати соціальний конфлікт. Часова довжина цього етапу залежить і від адаптованості певної соціальної системи до конфліктів. Конфліктуючі сторони починають вичерпувати свої резерви, і з’являється наступний етап конфлікту.

Третій етап: розв’язання конфлікту здійснюється через зміну об’єктивної ситуації й через суб’єктивні, психологічні зміни. Він має особливе значення в розвитку конфліктів і потребує глибокого теоретичного висвітлення. Можливе

часткове або повне вирішення конфлікту.

Ознакою завершення конфлікту є завершення інциденту. Між конфліктуючими сторонами припиняється конфліктна взаємодія. Ліквідація інциденту – це необхідна, але ще не досить достатня умова для завершення конфлікту. При певних обставинах згаслий конфлікт може спалахнути знову.

Розв’язання конфлікту можливе лише при вирішенні конфліктної ситуації, коли знімається головна причина конфлікту й суперники перестають бачити одне в одному противників. Тоді починають змінюватися взаємні вимоги сторін.

Успішне вирішення конфлікту пов’язано з певними умовами:

а) своєчасна й точна діагностика його причин, виявляються об’єктивні протиріччя, інтереси, цілі;

б) взаємна зацікавленість сторін у подоланні протиріч, взаємне признання інтересів кожної із сторін;

в) спільний пошук методів, засобів подолання конфлікту.

 

 

Види завершення конфліктів

Завершення конфлікту — це останній етап відкритого періоду конфлікту. Він означає будь-яке його завершення і може виражатися в докорінній зміні цінностей суб’єктами протиборства, появі реальних умов його припинення або сил, здатних це зробити. Часто завершення конфлікту характеризується тим, що обидві сторони усвідомили безрезультатність його продовження.

На цьому етапі розвитку протиборства можливі різні ситуації, які спонукають обидві сторони або одну з них до припинення конфлікту. До таких ситуацій відносяться:

– явне ослаблення однієї чи обох сторін або вичерпання ними ресурсів, що не дозволяє вести подальше протиборство;

– очевидна безперспективність продовження конфлікту й усвідомлення цього його учасниками;

– виявлення значної переваги однієї зі сторін і здатність її нав’язати

свою волю опоненту;

– поява в конфлікті третьої сторони, її бажання та здатність припинити протиборство.

Способи завершення конфлікту:

– усунення (знищення) одного чи обох учасників конфлікту;

– усунення (знищення) об’єкта конфлікту;

– зміна позицій обох чи однієї зі сторін конфлікту;

– участь у конфлікті нової сили, здатної завершити його шляхом примусу (силового тиску);

– звернення суб’єктів конфлікту до арбітра і завершення його за допомогою третейського судді;

– ведення переговорів як одного з найефективніших шляхів вирішення конфлікту.

За характером завершення конфлікти бувають:

а) за реалізацією цілей протиборства:

– переможними;

– компромісними;

– уразливими;

б) за формами вирішення конфлікту:

– мирними;

– насильницькими;

в) за функціями конфлікту:

– конструктивними;

– деструктивними;

г) з погляду ефективності та повноти вирішення:

– повністю завершеними;

– відкладеними на певний або невизначений час.

Слід зауважити, що поняття завершення конфлікту і вирішення конфлікту не тотожні. Вирішення конфлікту – одна з форм завершення конфлікту, що виражається в позитивному, конструктивному вирішенні проблеми основними учасниками конфлікту або третьою стороною. Формами завершення конфлікту можуть бути:

– затухання (згасання) конфлікту;

– усунення конфлікту;

– переростання одного конфлікту в інший конфлікт.