Шкіра

8. Шкіра

Шкіра
– зовнішній покрив тіла. Вона складається з двох шарів: поверхневого – епідермісу
та глибокого – дерми.

Епідерміс
– утворений багатошаровим плоским епітелієм, зовнішні шари якого ороговівають і
поступово злущуються. Заміна втрачених клітин відбувається за рахунок безперервного
утворення молодих клітин у базальному шарі епідермісу. Клітини базального шару епідермісу
виробляють пігмент – меланін, від кількості якого залежить колір шкіри. Крім того,
меланін захищає організм від проникнення ультрафіолетового та іонізуючого випромінювання.

Дерма
– сполучнотканинна частина шкіри, яка складається з двох шарів: сосочкового та сітчастого.

Сосочковий
шар прилягає до базального шару епідермісу. У ньому розміщені нервові закінчення
та капілярні сітки кровоносних і лімфатичних судин.

Сітчастий
шар має еластичні та непосмуговані м’язові волокна, які розміщені у вигляді пучків,
що утворюють м’язи, які піднімають волосся, або збираються в шари, що утворюють
м’язову оболонку (наприклад, у мошонці). У цьому шарі розміщені потові та сальні
залози.

Сітчастий
шар дерми переходить у підшкірну основу, яка складається із сполучної тканини, що
має жирові скупчення.

Волосся,
подібно до нігтів, є похідним епідермісу. Волосина має корінь (початкова частина)
та стрижень – вільну його частину, яка міститься над поверхнею шкіри. Корінь волосини
міститься у товщі шкіри та закінчується розширенням – цибулиною, за рахунок якої
відбувається ріст волосся.

Нігті
– ороговілі пластинки епідермісу, які розміщені на тильній поверхні дистальних фаланг
пальців. У кожному нігті розрізняють тіло та нігтьове ложе, яке забезпечене нервовими
закінченнями, звідки відбувається ріст нігтя. За характером секрету в шкірі розташовані
три типи залоз: потові, сальні, молочні.

Молочна
залоза – це видозмінена шкірна потова апокринна залоза. Основна її функція – це
вироблення та секреція молока, призначеного для вигодовування новонародженого.

9. Ендокринна система

Ендокринні
залози – це такі органи, тканини та клітини, які викликають специфічні зміни в роботі
інших органів та впливають на обмін речовин. На відміну від залоз зовнішньої секреції
ендокринні залози не мають вивідних проток, у них формуються активні хімічні речовини
– гормони (або інкрет), які із міжклітинних щілин надходять у кров, лімфу або спинномозкову
рідину.

До
ендокринних залоз належать такі: гіпофіз; шишкоподібне тіло; щитоподібна залоза;
прищитоподібні залози; загрудинна залоза; надниркові залози; ендокринна частина
підшлункової залози; внутрішньосекреторна частина статевих залоз.

Всі
ендокринні залози функціонально пов`язані між собою і становлять єдину систему.
У цій системі провідна роль належить гіпофізу.

Порушення
функціонального стану та діяльності ендокринних залоз призводить до ендокринних
захворювань. У їх розвитку велике значення мають стресові ситуації; процеси, що
відбуваються в періоди росту та розвитку організму, особливо в період статевого
дозрівання.

Гіпофіз
розміщений у гіпофізарній ямці турецького сідла клиновидної кістки черепа. Розміри
гіпофізу такі: довжина – 8-10 мм., ширина – 12-15 мм, маса близько 0,65 г. Гіпофіз
є провідною ендокринною залозою, оскільки в ньому виробляються гормони, які регулюють
розвиток і функції інших ендокринних залоз. Гіпофіз разом із гіпоталамусом утворює
гіпоталамонейросекреторну систему. Ці органи беруть участь у процесі нейросекреції
– синтезі та секреції нейрогормонів, за допомогою яких здійснюються життєво-важливі
функції: ріст і розвиток організму, діяльність ендокринних залоз, центральної нервової
системи та ін.

Гіпофіз
має дві частки: аденогіпофіз (передня) і нейргіпофіз (задня).

Аденогіпофіз
виробляє соматотропін (гормон росту), тіреотропін (тіреотропний гормон), фолітропін
(фолікулостимулюючий гормон), лютропін (лютеінізуючий гормон) і пролактин (лактотропний
гормон).

У
нейрогіпофізі нагромаджуються та перетворюються в активну форму два гормони: окситоцин
і вазопресин, які синтезуються у ядрах гіпоталамусу.

Соматотропін
впливає на утворення білка в організмі, ріст кісток у довжину та розвиток всього
тіла.

Тіротропін
стимулює діяльність щитоподібної залози, кортікотропін – коркової речовини надниркових
залоз.

Фолітропін
стимулює ріст везикулярних, яєчникових фолікулів, сперматозоїдів у яєчку, чоловічих
статевих гормонів.

Пролактин
підсилює секрецію молочних залоз.

Вазопресин
збільшує тонус м`язових елементів артеріол, що сприяє підвищенню артеріального тиску.

Окситоцин
– посилює роботу м`язів матки, а також молочних залоз.

Гіперфункція
передньої частки гіпофіза проявляється в дитячому віці і призводить до гігантизму
– посиленного росту тіла в довжину за рахунок росту кісток верхніх і нижніх кінцівок
(ріст досягає 2,5-2,6 м).

У
дорослих гіперфункція аденогіпофіза проявляється акромегалією – непропорціональним
збільшенням пальців і кісток, нижньої щелепи, носа, язика, органів грудної та черевної
порожнин.

При
гіпофункції передньої частки залози в дитячому віці відбувається сповільнення або
зупинка росту (карликовий ріст).

Гіпофункція
задньої частки гіпофіза, що проявляється зменшеним утворенням вазопресину, призводить
до нецукрового сечовиснаження. Такі хворі споживають і втрачають за добу до 40 л
води, що зумовлено зниженням зворотнього всмоктування води із канальців нефронів
у кров.

Недостатність
меланотропіну призводить до порушення процесів розподілу пігменту в клітинах, шкіра
втрачає свою пігментацію.

Шишкоподібне
тіло розміщене в середньому мозку. Вважають, що ця залоза гальмує швидкий ріст скелета,
розвиток статевих залоз.

Щитоподібна
залоза найбільша ендокринна залоза. Маса її досягає 30-40 г. Розташована вона на
передній поверхні шиї спереду трахеї. Складається з двох бокових часток і перешийка.
Виробляє два гормони: тироксин і трийодтиронін. Вони впливають на всі види обміну
речовин і, перш за все, енергетичний і основний, підсилюють витрати вуглеводів,
жирів, білків, стимулюють функції центральної нервової системи, процеси росту і
розвитку організму.

Гіпофункція
щитоподібної залози, що проявляється в дитячому віці, призводить до кретинізму (затримки
росту, психічного та статевого розвитку).

При
недостатній функціональній активності залози виникає захворювання, яке називається
мікседемою. При мікседемі змінюється інтенсивність обмінних процесів. Основний обмін
знижується на 30-40%.

Гіперфункція
залози призводить до тіреотоксикозу – базедової хвороби, яка в 80 % випадків розвивається
після психічної травми. Хвороба супроводжується збільшенням залози, витрішкуватістю,
тахікардією (прискоренням частоти серцевих скорочень), підвищенням основного обміну,
дратівливістю тощо.

При
недостатньому надходженні йоду в організм розвивається зоб – гіпертрофія залози
без порушення її функції, але із зниженою продукцією гормонів. Для профілактики
цього захворювання в місцях, ендемічних по зобу, рекомендується добавляти у їжу
невелику кількість йоду.

Прищитоподібні
залози. На задній поверхні бокових частин щитоподібної залози розташовані дві пари
прищитоподібних залоз. Гормон залоз – паратгормон – регулює обмін і кількість кальцію
та фосфору в організмі.

Загрудинна
залоза розташована за ручкою грудини в передньому середостінні. Вона складається
з двох часток, верхні ділянки яких дещо розходяться і нагадують вила (вилочкова
залоза). Дослідженнями останніх років виявлено, що загрудинна залоза контролює розвиток
і розподіл Т-лімфоцитів, які відповідають за клітинний імунітет.

Надниркові
залози – це парні залози, розташовані в позаочеревинній клітковині над верхнім кінцем
відповідної нирки. Залоза складається із кіркової і мозкової речовини.У кірковій
речовині утворюються гормони трьох груп:

глікокортикоїди,
які впливають на вуглеводний, білковий та жировий обміни, гальмують ріст, розвиток
і регенерацію кісток скелету та ін.;

мінералокортикоїди
беруть участь у регуляції мінерального обміну і перш за все рівню натрію та калію
в плазмі крові;

статеві
гормони, які впливають на розвиток статевих органів у дитячому віці. Вони сприяють
розвитку вторинних статевих ознак, (волосся на обличчі, тілі, типу оволосіння).

Гіпофункція
кіркової речовини залоз призводить до розвитку бронзової (адісонової) хвороби, яка
проявляється бронзовим забарвленням шкіри на шиї, обличчі та верхніх кінцівках,
зниженням опірності організму інфекційним захворюванням.При гіперфункції кіркової
речовини надниркових залоз змінюються вторинні статеві ознаки. У жінок може з’явитися
борода, припинитися менструація та ін.

У
мозковій речовині надниркових залоз виробляється норадреналін та адреналін, які
підтримують тонус симпатичної частини вегетативної нервової системи та мають судинозвужувальну
дію.Ендокринна частина підшлункової залози представлена особливою залозистою тканиною
– панкреатичними острівцями, в яких виробляються такі гормони як інсулін і глюкогон.

Інсулін
регулює вуглеводний обмін. Він сприяє утилізації глюкози в клітинах, а також перетворенню
її на глікоген.

Глюкоген
також бере участь у вуглеводному обміні але відносно інсуліну має протилежну дію.
Під впливом глюкогену глікоген печінки розщеплюється на глюкозу.

При
гіпофункції залози розвивається цукровий діабет, основними ознаками цього захворювання
є підвищений рівень глюкози у плазмі крові та виділення її з сечею.

Гіперфункція
панкреатичних острівців, а також введення в організм великих доз інсуліну призводить
до зменшення концентрації глюкози в крові, що викликає інсуліновий шок. Шок швидко
знімається введенням розчину глюкози.

Статеві
залози. До них відносяться яєчка у чоловіків і яєчники у жінок. Внутрішньосекреторна
частина статевих залоз виробляє статеві гормони, які надходять у кров і лімфу. У
внутрішньосекреторній частині цих залоз утворюються чоловічі та жіночі статеві клітини
– сперматозоїди у чоловіків і яйцеклітини у жінок.

Чоловічі
статеві гормони (тестостерон і андростерон) стимулюють ріст і розвиток статевого
апарату, вторинних чоловічих статевих ознак і появу статевих рефлексів.

Жіночі
статеві гормони (естрогени) стимулюють ріст жіночих статевих органів, викликають
розростання внутрішнього шару матки, сприяють розвитку вторинних жіночих ознак і
появи статевих рефлексів. Прогестерон забезпечує нормальний перебіг вагітності.