Республіканська форма правління

2. Б) Республіканська форма правління

Республіка – (з лат. res.
publica – загальна справа) – це така форма правління, за якої всі вищі органи
державної влади або обираються, або формуються загальнонаціональним представницьким
органом.

ОЗНАКИ:

1)
виборність влади;

2) терміновість;

3) залежність від виборців

4) Між державою і
особою встановлюється політико-правовий зв’язок по типу громадянства,
яке підтверджує право участі громадянина в політиці, а також його обов’язки
перед республікою (державою).

5) Глава держави вважається
відповідальною особою.

КЛАСИФІКАЦІЯ:

І. В залежності від участі народу в законодавчій
діяльності:

1. Безпосередньо республіканська форма
правління (держава, де закони приймаються за рішенням більшості
громадян республіки – Швейцарія). Недоліки – зростання кількості населення та
політичну апатію громадян.

Різновиди:

– республіка, де законодавча влада
здійснюється народом через збори громадян;

– республіка, де законодавча влада
здійснюється народом через референдуму який регулярно проводиться.

2. Представницька республіка.

ІІ. В залежності від
статусу глави держави та правового становища парламенту республіка може бути
президентською, парламентською або змішаною.

Президентська – це держава, де
посада Президента є політично самостійною, дозволяє главі держави приймати
рішення під свою відповідальність – США, Мексика, Бразилія, Аргентина, Перу,
Колумбія, Венесуела, Єгипет, Сирія, Кенія, ПАР тощо.

ОЗНАКИ:

1. Жорсткий розподіл
влади.

2. Президент обирається
народом шляхом прямих або непрямих виборів.

3. Президент поєднує
повноваження глави держави і глави уряду (як правило, відсутня посада
прем’єр-міністра). В Єгипті, Перу, Сирії – призначає Прем’єр-міністра
(адміністративний міністр).

4. Уряд призначається
президентом і не несе відповідальності перед парламентом. Міністри складають
кабінет президента, його адміністрацію, тому формується партією, що перемогла
на президентських, а не парламентських виборах.

5. Президент не має
права розпуску парламенту (виняток – президент Перу у 1993 р. призупинив дію
конституції та розпустив парламент).

6. Парламент має
право усунути президента в порядку імпічменту (США – рішення про притягнення
президента до суду імпічменту виноситься палатою представників, а сенат виступає
як суд, який виносить виправдувальний чи звинувачувальний вердикт 2/3. голосів.

7. Президент має
право відкладального вето як в цілому законопроекту (США), так і в будь-яких
його частинах (республіки Латинської Америки). А в США – “кишенькове” вето – якщо
законопроект поданий президенту в останні 10 днів роботи сесії, то він не
повинен повертати його до Конгресу, супроводжуючи обґрунтуванням свою відмову в
підписі, тобто законопроект в “кишені” президента.

8. Президент має
право відкривати і закривати чергові сесії, скликати надзвичайні сесії.

9. Законодавчі
повноваження Президента – виключне право внесення бюджетних законопроектів,
законопроектів з питань судової системи, право видавати декрети, що мають силу
закону (Бразилія).

10. Президенту може
бути надано право призначення частини депутатів в парламент. В Екваторіальній
Гвінеї президент призначає 1/4 частину всіх депутатів, а в Танзанії він
офіційно і особисто виконує функції верхньої палати законодавчого органу.

11. Президент
виконує зовнішньополітичні функції – призначення послів, прийом офіційних осіб,
зв’язки з іноземними урядами.

12. Президент є
головнокомандуючим збройними силами республіки.

13. Судова влада
контролює конституційність актів і парламенту, і президента.

Президент наділений
судовою владою – право призначати суддів Верховного суду, право помилування, за
винятком випадків імпічменту щодо посадових осіб, право зменшення термінів
ув’язнення і розмірів штрафів.

Існують республіки,
де повноваження розділенні між президентом і парламентом, а також формально та
фактично визнано пріоритет глави держави. Ці республіки вважаються
президентськими, так як політична влада президента безперечна. Іноді їх
називають суперпрезидентськими (Сирія, Єгипет, Кенія, Венесуела).

Парламентська
республіка. Основу цієї форми правління визначає принцип політичного
верховенства парламенту – Німеччина, Італія, Угорщина, Чехія, Індія, Греція,
Ізраїль, Ліван.

ОЗНАКИ:

1. Президент, як
правило, обирається парламентом та несе перед ним відповідальність (в Австрії,
Ісландії – обирається народом за мажоритарною системою абсолютної більшості).

2. Парламент вирішує
всі найважливіші питання державного життя.

3. Парламент формує
уряд, тому посаду прем’єр-міністра займає представник переможної партії на
парламентських виборах.

4. Уряд
відповідальний перед парламентом (обома палатами чи нижньої палати).

5. Президент видає
акти на основі рішень прийнятих парламентом, урядом та окремими міністрами

6. Існування
інституту контрасигнатури – нормативний акт президента набуває юридичної сили
за умови його підписання міністром або прем’єр-міністром.

7. Президент не
володіє відкладним вето на рішення парламенту, а якщо це право і закріплене то
він ним не користується

8. Президент не може
самостійно запропонувати референдум та визначити зміст запитань, які виносяться
на голосування. Тільки призначає його за рішенням парламенту.

9. Має право
розпуску парламенту з причин прямо визначених законом (за запитом уряду, за
умовою якщо депутати не можуть дійти згоди з найбільш важливих питань затвердження
бюджету, довіра уряду, призначення міністрів). Достроковий розпуск парламенту є
засобом подолання парламентської або урядової кризи.

10. Символічну
участь президента в зовнішній політиці – призначення дипломатичних
представників, акредитацію закордонних послів.

11. Надзвичайний
стан, військовий стан та інше оголошується президентом на основі рішення
прем’єр-міністра, уряду, узгодженого з парламентом.

“Понадпарламентська”
республіка – ПАР – нижня палата парламенту може більшістю голосів
висловити недовіру не лише парламенту, а й президенту. В цьому випадку він
уходить у відставку разом з кабінетом міністрів.

Існує так званий “раціоналізований
парламентаризм” – мета якого створення стабільного уряду.
Наприклад, шляхом “конструктивного вотуму недовіри” – відповідальність перед
нижньою палатою несе лише його глава – Угорщина, Польща, Німеччина. Крім того,
разом з недовірою необхідно внести кандидатуру.

В кожній республіці
існує дуже багато варіантів відхилень від президентського або парламентського
принципу. В цьому випадку можна виділити особливий тип представницької
республіки, яку називають змішаною (президентсько-парламентська або
парламентсько-президентська) – Хорватія, Україна, Франція,
Фінляндія, Польща, Португалія.

ОЗНАКИ:

1. Влада приблизно порівну
поділена між президентом та парламентом.

2. Президент, як
правило, обирається всенародно.

3. Президент та
парламент спільно беруть участь у формуванні уряду (наприклад, президент
пропонує кандидатури міністрів, а парламент затверджує їх).

4. Прем’єр-міністр
відіграє самостійну роль в державі.

5. Уряд несе
відповідальність і перед президентом, і перед парламентом.

Особлива змішана
форма правління – в Швейцарії – функції глави держави виконує колегіальний
орган – Федеральна рада, до складу якої входять 7 членів, які обираються
терміном на 4 роки Федеральними зборами (парламентом) і виконують одночасно
функції глави держави та уряду. Керує роботою Федеральної ради президент, який
обирається на 1 рік з-поміж членів ради Федеральними зборами.