Порушення бюджетного законодавства та засоби впливу за Бюджетним кодексом

Порушення бюджетного законодавства та засоби впливу за Бюджетним кодексом

Загальні засади бюджетної відповідальності закріплено у гл. 18 «Відповідальність та заходи впливу за вчинені порушення бюджетно­го законодавства» Бюджетного кодексу України. Легальна дефініція «порушення бюджетного законодавства» нада­ється шляхом не тільки виявлення загальних істотних ознак цього виду правопорушення, а й шляхом деталізації конкретних їх складів у не­вичерпному переліку ст. 116, який містить, зокрема:

а) включення недостовірних даних до бюджетних запитів;

б) порушення встановле­них строків подання бюджетних запитів або їх неподання;

в) порушен­ня встановленого порядку або строків подання проекту закону про Державний бюджет України (проекту рішення про місцевий бюджет) на розгляд Верховної Ради України (Верховної Ради Автономної Рес­публіки Крим, місцевої ради);

г) порушення вимог Бюджетного кодек­су щодо затвердження державного бюджету (місцевого бюджету) з дефіцитом або профіцитом;

д) включення до складу спеціального фонду бюджету надходжень з джерел, не віднесених до таких Бюджет­ним кодексом чи законом про Державний бюджет України;

е) прийнят­тя рішень, що призвели до перевищення граничних обсягів державно­го (місцевого) боргу чи граничних обсягів надання державних (місце­вих) гарантій;

ж) нецільове використання бюджетних коштів та інші випадки порушення бюджетного законодавства учасником бюджетно­го процесу.

Крім того, декілька складів бюджетних правопорушень закріплено у ст. 123 Бюджетного кодексу щодо спеціального суб’єкта – органів, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних ко­штів, а саме:

1) невиконання вимог щодо ведення бухгалтерського обліку та складання звітності про виконання бюджетів;

2) несвоєчас­ність подання звітності про виконання бюджетів;

3) здійснення витрат з перевищенням показників, затверджених розписом бюджету;

4) по­рушення в процесі контролю за бюджетними повноваженнями при зарахуванні надходжень бюджету та здійсненні платежів за бюджет­ними зобов’ язаннями розпорядників бюджетних коштів відповідно до бюджетних асигнувань;

5) недодержання порядку казначейського об­слуговування державного і місцевих бюджетів.

Під складом бюджетного правопорушення розуміється його іде­альна структура, що показує, з яких частин, елементів воно складаєть­ся. Традиційно до елементів складу правопорушення належать об’єкт, об’єктивна сторона, суб’єкт та суб’єктивна сторона. Виходячи із за­конодавчого визначення, можна виділити такі елементи складу бю­джетного правопорушення.

1. Об ’єкт бюджетного правопорушення – врегульовані нормами бюджетного права суспільні відносини щодо складання, розгляду, за­твердження, внесення змін, виконання бюджету та звітування про його виконання. Тобто, родовим об’єктом бюджетного правопорушення є всі відносини, що виникають у бюджетному процесі. Деталізація такого елемента бюджетного правопорушення, як об’ єкт, передбачає можли­вість виділення безпосереднього об’єкта, котрим виступають конкрет­ні відносини, на які посягає правопорушник (механізм бюджетного планування, порядок цільового використання бюджетних коштів, по­рядок ведення бухгалтерського обліку та складання звітності про ви­конання бюджетів та ін.).

Об ’єктивна сторона бюджетного правопорушення характеризує його зовнішній прояв. Основною ознакою об’єктивної сторони бюджет­ного правопорушення є діяння у формі дії (активної поведінки) або бездіяльності (пасивної поведінки). Слід звернути увагу на недоско­налість визначення «порушення бюджетного законодавства», що міс­титься у ст. 116 Бюджетного кодексу України, в якому об’ єктивна сторона визначається як «… порушення…», крім логічної помилки визначення поняття через саме поняття, відсутня також і необхідна деталізація характеру такого протиправного діяння. Закріплення об’єктивної сторони правопорушення надає йому ознак протиправнос- ті. Характер об’єктивної сторони описується законодавцем у диспози­ції бюджетно-правової норми або безпосередньо випливає з її змісту. Так, шляхом активної поведінки (дії) вчиняються такі бюджетні право­порушення, як: включення недостовірних даних до бюджетних запитів (п. 1 ст. 116); розміщення тимчасово вільних коштів бюджету з порушен­ням вимог Бюджетного кодексу (п. 14 ст. 116); нецільове використання бюджетних коштів тощо (п. 24 ст. 116); шляхом пасивної поведінки (бездіяльності) – неподання бюджетних запитів (п. 2 ст. 116) та ін.

2. Суб ’єктом бюджетного правопорушення виступають виключно учасники бюджетного процесу – органи, установи або посадові особи, наділені бюджетними повноваженнями (правами і обов’ язками з управ­ління бюджетними коштами). Управління бюджетними коштами ви­значається у Бюджетному кодексі (п. 49 ч. 1 ст. 2) як сукупність дій учасника бюджетного процесу відповідно до його повноважень, пов’язаних з формуванням та використанням бюджетних коштів, здій­сненням контролю за додержанням бюджетного законодавства, які спрямовані на досягнення цілей, завдань і конкретних результатів 96 своєї діяльності та забезпечення ефективного, результативного і цільо­вого використання бюджетних коштів. Відповідно до ст. 117 Бюджет­ного кодексу за порушення бюджетного законодавства до учасників бюджетного процесу можуть застосовуватися відповідні заходи впли­ву. При цьому серед учасників бюджетного процесу і відповідно суб’єктів бюджетних правопорушень у цій статті зазначаються розпо­рядники та одержувачі бюджетних коштів. Порушення бюджетного законодавства, вчинене розпорядником чи одержувачем бюджетних коштів, може бути підставою для притягнення до відповідальності згідно із законами України його керівника чи інших відповідальних посадових осіб, залежно від характеру вчинених ними діянь.

Бюджетний кодекс України у ст. 123 передбачив декілька складів бюджетних правопорушень, суб’єктом яких може виступати тільки особливе коло учасників бюджетного процесу (спеціальний суб ’єкт – орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів). При цьому керівники таких органів несуть персональну відповідаль­ність у разі вчинення ними порушення бюджетного законодавства та невиконання вимог щодо казначейського обслуговування державного і місцевих бюджетів, установлених Бюджетним кодексом України.

У ст. 117 Бюджетного кодексу України передбачено відкритий пере­лік заходів впливу за порушення бюджетного законодавства:

1) попередження про неналежне виконання бюджетного законодав­ства з вимогою щодо усунення порушення бюджетного законодавства;

2) зупинення операцій з бюджетними коштами;

3) призупинення бюджетних асигнувань;

4) зменшення бюджетних асигнувань;

5) повернення бюджетних коштів до відповідного бюджету;

6) зупинення дії рішення про місцевий бюджет;

7) безспірне вилучення коштів з місцевих бюджетів;

8) інші заходи впливу, які можуть бути визначені законом про Дер­жавний бюджет України, – застосовуються за порушення бюджетного законодавства згідно із таким законом.

Порядок застосування санкцій за бюджетні правопорушення перед­бачає таке. Рішення про застосування заходів впливу за порушення бюджетного законодавства, крім попередження та зупинення дії рішен­ня про місцевий бюджет, ухвалюється центральним органом виконав­чої влади, що забезпечує формування державної бюджетної політики, органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, органами державного фінансового контролю, місцевими фі­нансовими органами, головними розпорядниками бюджетних коштів у межах встановлених їм повноважень на підставі протоколу про по­рушення бюджетного законодавства або акта ревізії та доданих до них матеріалів. Форма та порядок складання протоколу про порушення бюджетного законодавства встановлені наказом Мінфіну України від 15 листопада 2010 р. № 1370. У ч. 3 ст. 118 встановлено заборону за­стосування заходів впливу за порушення бюджетного законодавства, визначених у ст. 117 Бюджетного кодексу України, за раніше виявлені і усунені порушення бюджетного законодавства.

Кримінальна відповідальність за порушення бюджетного законо­давства встановлена ст. 210 «Нецільове використання бюджетних коштів, здійснення видатків бюджету чи надання кредитів з бюджету без встановлених бюджетних призначень або з їх перевищенням» та ст. 211 «Видання нормативно-правових актів, що зменшують над­ходження бюджету або збільшують витрати бюджету всупереч за­кону» Кримінального кодексу України. При цьому предметом цього злочину повинні бути бюджетні кошти (під якими розуміються кошти, що включаються до державного бюджету і місцевих бюджетів неза­лежно від джерела їх формування) у великих розмірах (сума, що у тисячу і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум до­ходів громадян) або в особливо великих розмірах (сума, що у три тисячі і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян).