Національна та міжнародна безпека

1.
Сутність, структура та критерії національної та міжнародної безпеки

Ідеї сучасного розуміння національної безпеки вперше
сформулював “Закон про національну безпеку”, введений у США 1947 р. Створена у відповідності з цим законом Рада національної безпеки США повинна була “давати поради Президенту з питань інтеграції внутрішньої, зовнішньої та військової політики, які мають відношення до національної безпеки”. 

Одне із класичних визначень національної безпеки дали Е.
Азер і Ч. Мур – це “фізичний захист держави від зовнішніх насильницьких загроз переважно
воєнного характеру“. Таке визначення, є дещо вузьким, тому адекватним сучасним умовам розвитку людства визначення, запропоноване Фондом міжнародної
безпеки ЮНЕСКО, що трактує поняття національної безпеки так: “Стан
суспільства, за якого сукупність державних та суспільних гарантій забезпечує
його стійкий розвиток, захист базових інтересів нації, джерел його духовного і
матеріального благополуччя від зовнішньої та внутрішньої загрози“.

У Законі України «Про
основи національної безпеки» це поняття визначено як “захищеність життєво
важливих інтересів людини і громадянина, суспільства і держави, за якої
забезпечуються сталий розвиток суспільства, своєчасне виявлення, запобігання і
нейтралізація реальних та потенційних загроз національним інтересам“.

Основними
показниками національної безпеки можна визнати такі чинники:

– національну незалежність і суверенітет, територіальну
цілісність держави;

– розвиненість громадянського суспільства, рівень
демократизму, сформованість та дієвість законодавчої бази правової держави,
захищеність особи;

– економічні можливості держави;

– стан збройних сил, їхню боєздатність та боєготовність;

– національне визначення та самобутність;

– розвиток національної самосвідомості та культури;

– національну згоду і єдність;

– внутрішньополітичну стабільність.

Іншими словами, національна безпека – це міра реального рівня прав і свобод членів людського співтовариства (громадян) відповідної цьому співтовариству держави.

Об’єктами національної безпеки є:

– людина і громадянин — їхні конституційні права і
свободи;

– суспільство — його духовні, морально-етичні,
культурні, історичні, інтелектуальні та матеріальні цінності, інформаційне
і навколишнє природне середовище і природні ресурси;

– держава — її конституційний лад, суверенітет,
територіальна цілісність і недоторканність.

Суб’єктами забезпечення національної безпеки є:

– Президент України;
 – Верховна Рада України;
 – Кабінет Міністрів України;
 – Рада національної безпеки і оборони України; міністерства та інші центральні органи виконавчої влади;
 – Національний банк України;
 – суди загальної юрисдикції;
 – прокуратура України;
 – місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування;
 – Збройні Сили України, Служба безпеки України, Державна прикордонна служба України та інші військові формування, утворені відповідно до законів України;
 – громадяни України, об’єднання громадян.

Міжнародна безпека — такий стан міжнародних відносин, за якого створюються умови, необхідні для існування та функціонування держав, забезпечення їхнього повного суверенітету, політичної та економічної незалежності, рівноправних відносин з іншими країнами. Водночас міжнародну безпеку треба розглядати як політику, що сприяє створенню ефективних гарантій миру як для окремої країни, так і всього світового співтовариства.

З метою забезпечення та зміцнення зовнішньої безпеки членів світового співтовариства, насамперед в особі держав, створюється система міжнародної безпеки. Вона грунтується на системі зобов’язань, гарантій і можливостей її суб’єктів. 

Серед
різних систем міжнародної безпеки доцільно виділити:

– глобальні (прикладом такої системи був
біполярний світ з системою протистоянь і стримувань, які існували з боку СРСР і
США);

– регіональні, які спираються на конкретні
інститути в певному регіоні (в Європі реальною основою регіональною системи
безпеки можуть стати три інститути — ЄС, ОБСЄ, НАТО, хоча вони мають різний
потенціал, відрізняються складом учасників і головними цілями та напрямами
діяльності);

– субрегіональні, де основна зацікавленість у
спільному забезпеченні військової безпеки змінюється потребою розвивати
економічні зв’язки (наприклад, Вишеградська група, Центральноєвропейська
ініціатива, Чорноморське економічне співробітництво, Балтійське
співробітництво, проект “Єврорегіон”);

– двохсторонні домовленості, які охоплюють
військово-політичні та економічні проблеми і виступають нижчим базовим рівнем
системи безпеки в Європі.

В цілому ефективність будь-якої міжнародної системи безпеки
залежить від кількох основних факторів:

1) від стану і тенденцій розвитку сучасної геостратегічної
ситуації, міжнародних реалій на регіональному та субрегіональному рівнях;

2) від внутрішнього становища держав і їх реальних
можливостей на далеку перспективу;

3) від xapaктеру сучасних загроз, які найсуттєвіше впливають
на стабільність держав на регіональному й субрегіональному рівнях;

4) від ефективності вже існуючих систем безпеки та їх
спроможностізмінюватися з урахуванням нових завдань;

5) від реальних можливостей створення нових систем безпеки і
характеру їх взаємодії з існуючими.

2. Національна та міжнародна безпека України

Верховна Рада України схвалила Концепцію національної безпеки України (основи державної політики). Концепція включає: преамбулу і п’ять
розділів (I. Загальні положення і принципи; II. Національні інтереси України; III. Загрози національній безпеці України; IV. Основні напрямки державної політики національної безпеки України; V. Система забезпечення національної безпеки України).

У Концепції (Основах державної політики) національної
безпеки України, схваленій Верховною Радою України 16 січня 1997 p., це поняття
визначено як “стан захищеності життєво важливих інтересів людини і
громадянина, суспільства і держави, за яких забезпечуються сталий розвиток
суспільства, своєчасне виявлення, запобігання і нейтралізація реальних та
потенційних загроз національним інтересам”.

Основою національної безпеки є захист національних
інтересів. Вперше чітко визначені національні інтереси України: створення
громадянського суспільства, забезпечення прав і свобод людини; досягнення
національної згоди, політична і соціальна стабільність, гарантія прав
української нації і національних меншостей України; забезпечення державного
суверенітету, територіальної цілісності і недоторканості кордонів; створення
ринкової економіки; забезпечення екологічно і технологічно безпечних умов
життєдіяльності суспільства; збереження і підвищення науково-технологічного
потенціалу; зміцнення генофонду українського народу; розвиток української
нації; налагодження рівноправних і взаємовигідних відносин зі всіма державами,
інтеграція в європейське і світове співтовариство. Вперше чітко визначені
можливі загрози в найважливіших сферах життєдіяльності: політична сфера, економічна
сфера, соціальна сфера, воєнна сфера, екологічна сфера, науково-технологічна
сфера, інформаційна сфера та ін.

За масштабами функціонування національна безпека України
споріднена, взаємодіє з міжнародною безпекою. По суті, національна безпека — це
забезпечення міжнародної безпеки в межах самостійних національних держав.
Міжнародна безпека функціонує також на регіональному (регіональна безпека) та
всезагальному, всесвітньому рівнях (глобальна безпека).

Міжнародна безпека — це такий стан відносин між державами і народами, який не допускає порушення миру та створення реальної загрози розвитку людства, за якого народи можуть без втручання, тиску реалізувати свій суверенітет, право на самовизначення, обрати напрями соціально-політичної самореалізації. Міжнародна безпека — це також діяльність держав і міжнародних інститутів щодо підтримання такого стану, а також універсальна система механізмів і гарантій, що не допускають застосування сили в міжнародних стосунках, захоплення чужих територій, втручання у внутрішні справи інших держав. У світовій політиці міжнародна безпека розглядається як важлива функція світового співтовариства, яка здійснюється на принципах роззброєння, дотримання демократії, поваги суверенітету, регулювання військових конфліктів, що виникають у тих чи інших регіонах світу. Україна розглядає міжнародну безпеку як важливу умову і чинник своєї національної безпеки.