Реформи Олександра II, їх юридична суть і історичне значення

Реформи Олександра II, їх юридична
суть і історичне значення

На середину 1850-х рр. в Росії питання
проведення комплексної соціальної, політичної та правової модернізації стало найбільш
актуальним. Політика щодо збереження традиційної станової системи, стримування ринкових
відносин, обмеження економічної та політичної активності населення не тільки призвела
до відставання Росії в своєму розвитку від країн Європи, але й не гарантувала внутрішньої
соціальної стабільності.

Новий імператор Олександр II (1855-1881) пішов на пом’якшення
політичного режиму, імператор заявив про можливість внутрішніх реформ.

Уособленням державно-правових
інститутів, що зжили себе, стало кріпосне право. Кріпосне право не тільки гальмувалоекономічний розвиток країни, обмежуючи господарську
ініціативу, звужуючи ринок праці, але й не дозволяло провести реформи (місцевого
самоврядування, судову, військову та ін.) Існування кріпосного права підривало авторитет
Росії на міжнародній арені.

У зв’язку з важливістю
селянського питання саме селянська реформа стала першою серед Великих реформ другої
половини XIX ст.

19 лютого 1861 р. Маніфест,
Загальне положення про селян, що вийшли з кріпосної залежності та інші акти про
селянську реформу (всього 17 актів) були підписані царем.

Закони від 19 лютого 1861 р. дозволили чотири питання:

1) про особисте звільнення селян;

2) про земельні наділи і повинності звільнених селян;

3) про викуп селянами своїх земельних наділів;

4) про організацію селянського управління.

селянська реформа мала величезне
історичне значення. Вона відкрила перед Росією широкі перспективи розвитку. Почалася
нова епоха в її історії.

Підготовка судової
реформи розпочалася ще в 1861 р. У ній брав участь ряд відомих юристів (С. І. Зарудний,
Д. А. Ровинський та ін.). 20 листопада 1864 р. після розгляду в Державній Раді цар
затвердив судові статути. Всього було введено в дію чотири акти:

1) Заснування судових
установ;

2) Статут кримінального
судочинства;

3) Статут цивільного
судочинства;

4) Статут про покарання, що накладаються мировими
суддями.

Судова реформа була найбільш послідовною
буржуазною реформою в порівнянні з іншими. Після скасування кріпосного права Олександр
ІІ провів низку реформ в системі місцевого самоврядування. Земства відіграли позитивну
роль у розвитку російського села. У 1870 році була проведена реформа міського самоврядування.

Зокрема, в цей період
часу були проведені також війскова, фінансова, реформи в сфері освіти і друку, що
були обумовлені вимогами часу.

Характеризуючи підсумки Великих реформ, слід зазначити,
що перетворення різних сфер життя суспільства, тривали протягом усього правління
імператора Олександра II. За цей час Росія зробила крок вперед у підвищенні якості
життя суспільства і державного управління, в підвищенні конкурентоспроможності на
міжнародній арені.